Postcard

ЖЖ лежит...

Этот пост должен бы быть именно там в продолжение рассказов о моей тете Тане

Quelle question un enfant vous a un jour posé à laquelle vous n'aviez, voire n'avez pas à ce jour de réponse ? / Яке запитання вам одного дня поставила дитина, на яке ви не мали або навіть не маєте відповіді?

Quelle question un enfant vous a un jour posé à laquelle vous n'aviez, voire n'avez pas à ce jour de réponse ?

Un beau jour, alors que je venais de déménager à Toulouse avec mon mari "jeune retraité" mon petit-fils de 12 ans m'a posé la question suivante :

Qu'est-ce que ça fait Mamy d'emménager (il a dit de vivre) dans l'appartement où tu vas mourir?.

Heu … les bras m'en sont tombés. Que répondre ?

Depuis j'ai déjà déménagé deux autres fois et ce n'est probablement pas fini. Je l'ai échappé belle.

/

Яке запитання вам одного дня поставила дитина, на яке ви не мали або навіть не маєте відповіді?

Одного чудового дня, коли я щойно переїхала до Тулузи зі своїм чоловіком — «молодим пенсіонером», мій 12-річний онук поставив мені таке запитання:

Для чого бабуся переїжджає (він сказав жити) в квартиру, де ти збираєшся помирати?.

У мене руки відвалилися. Що відповісти?

Відтоді я вже двічі переїжджала, і це, мабуть, не закінчилося. Я ухилилася.

Напис на торішньому листку

Неля Шейко-Медведєва

Напис на торішньому листку

Милий мій з десятого виміру,

небачений,

я старію, так тебе і не зустрівши.

Навідайся

хоч на мить!

Я живу в Межиріччі.

Справа — річка медова з кисельними берегами.

Зліва — Стікс, по якому

нечистоти сплавляють

в океан забуття.

Я стою на сто першім

від заходу сонця стовпі.

Спиною до Стіксу,

лицем до медової річки.

Все життя на одній нозі…

І не можу ні злізти зі стовпа,

Ні злетіти…

Прибудь!

Поки ще зеленіє на небі моєму трава,

а в зіницях хитається яблуко сонця,

поки я ще не стрибнула

в річку медову з розпуки,

або не упала

зів’ялим листочком у Стікс.

Милий мій з десятого виміру!