1. Je vous salue, Marie, pleine de grâce ;
Le Seigneur est avec vous.
Vous êtes bénie entre toutes les femmes,
Et Jésus, le fruit de vos entrailles, est béni.
Sainte Marie, Mère de Dieu,
Priez pour nous, pauvres pécheurs,
Maintenant et à l'heure de notre mort.
Amen.
/Радуйся, Маріє, благодаті повна;
Господь з Тобою.
Благословенна Ти між жонами,
І благословенний плід лона Твого, Ісус.
Свята Маріє, Мати Божа,
Молися за нас, грішних,
Нині і в годину смерті нашої.
Амінь.

Tintin

1. La canicule s'installe

Le soleil de midi brûle comme un enfer,

Tintin et Milou cherchent un peu d'air.

Perdus dans le désert, sous un ciel de feu,

Ils croisent un bédouin au regard joyeux.

Tintin, épuisé, lui demande sa voie :

« Pour Dijon, monsieur, c'est par où cette fois ? »

― Dijon ? Vous prenez à gauche après le palmier,

puis c'est tout droit jusqu'à la prochaine oasis !

Milou pousse un soupir, la boussole s'affole,

La chaleur écrase chaque parcelle du sol.

Le reporter s'assied, fuyant le grand brasier,

Et murmure en riant : Trop chaud pour travailler ?
/Діжон? Ви повертаєте ліворуч за пальмою, потім прямо до наступного оазису.

Настає спека,

Полуденне сонце пече, як у пеклі,

Тінтін і Сніжинка шукають ковток повітря.

Загублені в пустелі, під вогняним небом,

Вони зустрічають бедуїна з веселим виглядом.

Знесилений Тінтін питає його дорогу:

«До Діжона, сер, куди цього разу?»

— Діжон? Ви повертаєте ліворуч за пальмою,

тоді прямо до наступного оазису!

Мілу зітхає, компас шалено крутиться,

Спека розчавлює кожен сантиметр землі.

Репортер сідає, тікаючи від палаючого пекла,

І бурмоче, сміючись: Занадто спекотно працювати?

2. Trois femmes criant « Bruel ! Violeur ! » ont interrompu, pendant une dizaine de minutes, la représentation au moment de l’entrée sur scène de l’acteur, au théâtre Edouard VII à Paris, mercredi soir. 

Le Rendez-vous Manqué

« On s'était dit rendez-vous dans dix ans »,

Lançait Patrick d'un air si confiant.

Mais son amie, coupant court au débat :

« Dix ans, peut-être, mais avec un avocat ! »

Car face au temps et aux promesses vaines,

On n'attend pas Patrick qui se promène. 
/Три жінки кричать «Бруель! Гвалтівник!» перервав виставу приблизно на десять хвилин, оскільки актор збирався вийти на сцену театру Едуар VII у Парижі в середу ввечері.

Пропущене побачення

«Ми казали, що зустрінемося знову через десять років», — казав Патрік з такою впевненістю.

Але його друг перервав розмову:

«Десять років, можливо, але з адвокатом!»

Тому що, коли стикаєшся з часом і порожніми обіцянками,

ти не чекаєш, поки Патрік зникне.

Allons au cinéma

1. Histoires Parallèles
Histoires Parallèles : Un gâchis magistral

Un décor lumineux, une esquisse légère,

Ce film semblait offrir une douce lumière,

Mais ce n'est qu'un mirage et de vaines calories,

Un ennui permanent sous des formes polies.

Malgré les grands acteurs et leur jeu si puissant,

Le drame reste froid, long et léthargique, absent.

Farhadi nous dirige avec sa main de maître,

Mais ce faux pas tragique est un mystère à naître.

L’œuvre est bien trop étirée, et l’intrigue est banale,

Piégée dès le départ dans une impasse fatale.

D’un côté, des bourgeois qui s’ennuient de leur art,

De l’autre, des clichés de pauvres sans regard.

Isabelle Huppert est Sylvie, l'écrivaine,

Qui cherche dans ses doutes une page souveraine.

Sa fille Laurence amène un migrant sans abri,

Adam, qui de Sylvie devient l’humble apprenti.

Puis un autre récit, plus flou et incertain,

S’invite dans le livre et change le destin :

Cassel joue un Pierre qu'un jeune assistant seconde,

Tous deux aimant Anna, productrice du monde.

Ce triangle amoureux, réel ou inventé,

S'étire sur l'écran sans grande intensité.

Seule la vie d'Adam, en marge du tableau,

Éveille notre esprit et sort le film de l'eau.

Mais le migrant s’efface, et son passé se perd,

Pour ne servir enfin qu'au spleen de la Huppert.

Pourtant, Vincent Cassel y brise notre cœur,

Et Pierre Niney déborde d'une belle ardeur.

Mais ce grand jeu d'acteurs, cette mise en scène pure,

Ne peuvent pas cacher le vide sous la parure.
2. Vu HISTOIRES PARALLÈLES d'Asghar Farhadi qui tourne pour la 2e fois en France, 13 ans après "Le Passé". Il est évidemment l'auteur de ce scénario à tiroirs où se superposent plusieurs histoires : celle inventée par une écrivaine parisienne un peu perturbée sur la vie de ses voisins qu'elle espionne, celle des mêmes personnages écrite par son homme à tout faire un peu trop curieux… et la vraie ! Qui n'est d'ailleurs pas forcément la moins intrigante. On retrouve dans ce récit sinueux les qualités de scénariste du cinéaste iranien, toujours très minutieux dans sa description des événements, la fluidité de sa narration, quand bien même elle serait complexe. Inspiré d'un épisode du Décalogue du Polonais Krzysztof Kieslowski, le film, qu'on pourrait qualifier de "thriller psychologique", évoque surtout Hitchcock, entre "Fenêtre sur cour" et "Sueurs froides". Et l'atmosphère humide et poisseuse (nous sommes à Paris, faut-il le préciser ?) contribue à la fascination exercée par cette réflexion sur les apparences, l'imagination… et le cinéma. Mais certains ressorts un peu artificiels (la scène entre Pierre et la femme de ménage ou le gros dérapage de Théo avec Nita) m'empêchent de classer cet opus parmi les meilleurs de son auteur, malgré un casting très impressionnant. /Я бачив фільм Асгара Фархаді «ПАРАЛЕЛЬНІ ІСТОРІЇ», його другий фільм, знятий у Франції, через 13 років після «Минулого». Він, звичайно ж, автор цього багатошарового сценарію, де кілька історій перетинаються: одна, вигадана дещо неспокійною паризькою письменницею про життя її сусідів, за якими вона шпигує; інша про тих самих персонажів, написана її надмірно допитливим майстром на всі руки… і справжня! Що, до речі, не обов’язково найменш інтригуюче. Ця заплутана розповідь демонструє майстерність іранського режисера як сценариста, завжди скрупульозного у зображенні подій, та плавність його оповіді, навіть коли вона складна. Натхненний епізодом з «Декалогу» Кшиштофа Кесьльовського, фільм, який можна охарактеризувати як «психологічний трилер», найбільше нагадує Гічкока, щось середнє між «Вікном у двір» та «Запамороченням». А волога, липка атмосфера (ми ж у Парижі, чи потрібно згадувати?) сприяє захопленню, яке викликають ці роздуми про зовнішність, уяву… та кіно. Але деякі доволі надумані прийоми (сцена між П'єром і прибиральницею чи головний гріх Тео з Нітою) заважають мені зарахувати цю роботу до найкращих режисерських робіт, попри дуже вражаючий акторський склад. 3. Très déçue... Un magnifique casting et des moyens financiers...mais pas emballée du tout par un scénario abracadabrant et assez prétentieux en fait. Oui fiction et réalité s'influencent mutuellement. Ok . Pas besoin de 2h29 pour le comprendre. Et l'instrumentalisation du personnage de Virginie Efira par trois hommes prédateurs m'aurait semblé un sujet plus intéressant. Quant à Isabelle Huppert elle joue de plus en plus souvent le même personnage. Bref une amère déception. Que l'on est loin d'une séparation ! /Дуже розчарована... Чудовий акторський склад і пристойний бюджет... але зовсім не вражена безглуздим і досить претензійним сценарієм. Так, вигадка та реальність впливають одне на одного. Гаразд. Вам не потрібно 2 години 29 хвилин, щоб це зрозуміти. А маніпуляції персонажем Вірджині Ефіри трьома хижаками здалися б мені цікавішою темою. Що ж до Ізабель Юппер, то вона грає одного й того ж персонажа все частіше і частіше. Коротше кажучи, гірке розчарування. Нам ще далеко до розлуки!

4. Scénario génial au contraire qui mêle savamment la réalité à la fiction . les deux s'entremêlent, l'une influençant l'autre et vice versa. très belle allégorie : faut-il de la réalité dans la fiction et de la fiction dans la réalité. Où est la créativité ? /Навпаки, це блискучий сценарій, який майстерно поєднує реальність і вигадку. Вони переплітаються, кожне впливає на інше і навпаки. Прекрасна алегорія: чи повинна бути реальність у вигадці, а вигадка — у реальності? Де криється креативність? 5. Je me suis énormément ennuyée ( la moitié de la salle est sortie avant la fin !) et ne comprends pas que l’on puisse parler pour ce film d’une éventuelle palme d’or. /Мені було неймовірно нудно (половина глядачів пішла ще до кінця!), і я не розумію, як хтось може говорити про те, що цей фільм претендує на «Золоту пальмову гілку». 6. En un mot, laborieux ! On voudrait aimer ce film mais la magie n’opère pas… c’est trop long, avec trop de temps morts ou redites. Et quelle frustration de voir Catherine Deneuve reléguée à une seule scène où elle apparaît 1 mn sur 2h de film…. Tout ça pour ça dirait Claude Lelouch ! /Ви хочете полюбити цей фільм, але магія просто не працює… він занадто довгий, з надто великою кількістю пауз та повторів. І як прикро бачити, як Катрін Деньов зводиться до однієї сцени, де вона з'являється на одну хвилину з двогодинного фільму… І все це заради цього, як сказав би Клод Лєлюш!
7. Je l’ai vu aujourd’hui. Début lent et long. Mais quand enfin on rentre dedans c’est vraiment intrigant. Le choix des ces acteurs est bien sûr le bon choix. Pierre Niney est méconnaissable dans ce rôle. Isabelle Huppert ce rôle lui va bien. Vincent Cassel dans un rôle aussi calme est étonnant et Virginie Efira pour une fois ne couche pas mais déborde de sensualité. J’ai beaucoup aimé ce film. /Я дивився його сьогодні. Початок повільний, затягнутий. Але коли нарешті починаєш дивитися, стає справді цікаво. Вибір акторів, звичайно ж, ідеальний. П'єр Ніне невпізнанний у цій ролі. Ізабель Юппер підібрана ідеально. Венсан Кассель вражає у своїй спокійній ролі, а Вірджині Ефіра, нарешті, не займається сексом, а випромінює чуттєвість. Мені дуже сподобався цей фільм. 8. Séduite par le casting et la bande annonce, j’ai été voir ce film ce week end. Je me suis ennuyée, et les avis dans la Salle étaient mitigés également. /Заінтригований акторським складом і трейлером, я пішов подивитися цей фільм цими вихідними. Мені було нудно, та й відгуки в кінотеатрі були неоднозначними. 9. Oulala, je me suis donc armée de courage pour aller voir ce film et me faire ma propre idée.

Est-ce que c'est parce que je partais avec beaucoup d'à prioris, que j'ai finalement passé un très bon moment ?

J'ai vraiment aimé, je ne me suis jamais ennuyée et suis rentrée à fond dans ces 2 histoires qui s'entremêlent, et ces clins d'œil à hithcock n'étaient pas pour me déplaire...

On y réfléchit sur le lien entre le réel et la fiction, le choix des possibles.

J'ai bien aimé aussi le travail autour de l'écriture, l'imagination, la mise en mots, la relecture, la critique, et puis l'envie d'écrire ou pas.

Les acteurs aussi sont tous excellents.

Un très bon film, selon moi ; je suis peut-être une "bobo intello" !?
/Ого, я нарешті набрався сміливості піти подивитися цей фільм і сформувати власну думку.

Чи це тому, що я пішов з такою кількістю упереджень, що зрештою так чудово провів час?

Мені дуже сподобалося; мені ніколи не було нудно, і я повністю поринув у дві переплетені історії. А натяки на Гічкока були безумовним плюсом...

Це змушує задуматися про зв'язок між реальністю та вигадкою, про діапазон можливостей.

Я також оцінив дослідження процесу написання: уява, вираження речей словами, редагування, критику та питання, чи варто писати, чи ні.

Актори також всі чудові.

Дуже хороший фільм, на мою думку; можливо, я просто «буржуазний інтелектуал»!
10. Oui la distribution et la direction d’acteurs formidables mais le scénario est vraiment abracadabrant : on s’y perd entre la réalité du quotidien, la fiction et les fantasmes, dommage !
/Так, акторський склад і режисура акторів фантастичні, але сценарій справді дивний: ти губишся між повсякденною реальністю, вигадкою та фантазіями, як шкода!
11. La brochette d'acteurs s'emballait totalement mais au vu de vos commentaires, j'hésite beaucoup à aller le voir...
/Акторський склад був просто вражаючим, але після прочитання ваших коментарів я справді вагаюся, чи йти на це дивитися...
12. Déception également… si je n’avais pas été dans une salle de cinéma et si ce n’était ce casting qui fait tjs plaisir à voir, j’aurais lâché le film au bout de 15mn je crois.. vraiment dommage.
/Розчарування також… якби я не був у кінотеатрі, і якби не цей акторський склад, який завжди приємно бачити, гадаю, я б кинув дивитися фільм після 15 хвилин… Дійсно, шкода.
13. Non n'hésitez pas ; le film est un peu long mais reste passionnant. L’importance de l’imaginaire et de l’écriture, le regard sur les autres, sont des thèmes superbement illustrés !
/Ні, не вагайтеся; фільм трохи затягнутий, але залишається захопливим. Важливість уяви та письма, те, як ми бачимо інших, – чудово проілюстровані теми!

J’ai fait ma part, il est temps de partir.

J’ai fait ma part, il est temps de partir.
1. Le 18 avril 1955. Juste avant d’expirer, il prononça quelques phrases en allemand, mais l’infirmière de garde cette nuit-là à l’hôpital de Princeton ne parlait pas cette langue : elle ne put donc, hélas, ni les répéter, ni les retranscrire… Qu’a-t-il bien pu murmurer ?
Qui sait, peut-il avoir une conclusion scientifique cruciale à dire ? Nous ne le saurons jamais.

Il a été admis pour des douleurs thoraciques le 17 avril. Il a eu une rupture d'anévrisme de l'aorte. À cette époque, la prise en charge des patients pour une chirurgie en était à ses débuts**. Les médecins et sa famille lui ont supplié de se faire opérer pour tenter de résoudre ce problème, mais Einstein a dit clairement à tous qu'il ne voulait pas d'une vie artificiellement prolongée. Il a mentionné qu'il avait fait ce qu'il avait à accomplir dans ce monde, et qu'il voulait le quitter avec dignité.
Sa famille et son premier fils Hans Albert Einstein — plus tard devenu professeur en génie civil — étaient tous présents. Même lors de son dernier jour, et alors qu'il souffrait beaucoup, le professeur Albert Einstein écrivait encore des équations mathématiques.
Son corps a été incinéré. Ses cendres ont été dispersées dans le fleuve Delaware comme il le souhaitait.
Il avait laissé derrière lui des instructions pour garder secret le lieu exact de la dispersion de ses cendres, car il ne voulait pas que le lieu deviennent un lieu de pèlerinage du génie. Le lieu exact d'où les cendres ont été dispersées n'a pas encore été révélé. Mais, en dépit de son testament, son cerveau et ses yeux ont été prélevés, le premier par le médecin légiste ayant effectué l'autopsie, les seconds par son ophtalmologiste.

2. Lorsqu’Einstein enseignait dans de nombreuses universités aux États-Unis, la question récurrente que les étudiants lui posaient était toujours la même :

« Croyez-vous en Dieu ? »

Einstein a toujours donné la même réponse :

« Je crois au Dieu de Spinoza. »

Pour ceux qui n’y connaissent rien, cela ne veut peut-être rien dire, leur pensée et leur vision restent toujours les mêmes...

Baruch Spinoza était un philosophe important qui a vécu au XVIIe siècle, donc dans le plein rationalisme : sa philosophie est donc très basée sur la logique, à tel point qu’il identifie Dieu comme l’ordre géométrique du monde, qui se manifeste dans la perfection de la nature.

Sa pensée peut donc être condensée dans l’une de ses expressions les plus célèbres, Deus sive natura : Dieu ou la nature.

Il y a ceux qui prétendent que le Dieu de Spinoza peut prononcer ces mots :

"Arrêtez de prier et de vous frapper sur la poitrine.
Amusez-vous, aimez, chantez et profitez de tout ce que ce monde peut vous donner.
Je ne veux pas que vous visitiez les temples froids et sombres que vous dites être ma maison !
Ma maison n’est pas dans un temple, mais dans les montagnes, les forêts, les rivières, les lacs et les plages. C’est là que se trouve ma maison et c’est là que j’exprime mon amour.
Ne vous laissez pas berner par les textes écrits qui parlent de moi : si vous voulez vous rapprocher de moi, regardez un beau paysage, essayez de sentir le vent et la chaleur sur votre peau.
Ne me demandez rien, je n’ai pas le pouvoir de changer votre vie, vous le faites.
N’ayez pas peur, je ne juge pas et je ne critique pas, je ne dispense pas de punitions.
Ne croyez pas ceux qui me simplifient en règles simples à respecter : celles-ci ne servent qu’à vous faire sentir inadéquat et coupable de ce que vous faites, elles servent à vous garder sous contrôle.
Ne pensez pas toujours au monde après la mort et ne croyez pas que c’est là que vous connaîtrez la vraie beauté : ce monde a tant de cette beauté à vous offrir, et c’est à vous de la découvrir seul.
Ne pensez pas que je vous fixe des règles : vous êtes le maître de la vie, et vous décidez quoi en faire.
Personne ne peut dire ce qu’il y a après la mort, mais affronter chaque jour comme si c’était votre dernière chance d’aimer, de vous réjouir et de faire quoi que ce soit, vous aidera à mieux vivre.
Je ne veux pas que vous croyiez en moi parce que certaines personnes prétendent fermement que j’existe, mais je veux que vous me sentiez toujours en vous et autour de vous."

Il est possible d’imaginer que la pensée de Spinoza n’était pas bien considérée à l’époque, mais peut-être ne l’est-elle pas aujourd’hui : le Dieu que Spinoza prêche est un Dieu de liberté, déconnecté des actions humaines de pardon et de punition. Spinoza a été l’un des philosophes qui ont remis la vie entre les mains de la personne qui la vit.

Einstein a pleinement embrassé la vision géométrique et naturelle de Dieu. Un concept qui peut nous faire réfléchir sur ce que la religion signifie pour nous et peut élargir nos points de vue.

3. Chers élevés, mardi prochain, la table de conversation aura lieu dans la salle 203. Je vous souhaite à tous une excellente journée et à mardi, le 29 avril!
Merci Pavlo, c'est bien noté
Comme Jean-Paul ne reviendra qu'en septembre il est possible que certains courts ne puissent être assurés même avec un rappel 
4. On la disait “inapte au mariage”… alors son père a pris une décision choquante : la marier à l’esclave le plus fort. (Virginie, 1856) On m’avait ...

On la disait “inapte au mariage”… alors son père a pris une décision choquante : la marier à l’esclave le plus fort. (Virginie, 1856)

On m’avait dit que je ne me marierais jamais.

En quatre ans, douze hommes sont venus… ont regardé mon fauteuil roulant… puis sont repartis.

Je m’appelle Eleanor Whitmore. Voici comment je suis passée d’un rejet total à une histoire qui a changé ma vie.

À 22 ans, j’étais considérée comme “défectueuse”. Depuis mes 8 ans, après une chute de cheval qui a brisé ma colonne vertébrale, je vivais dans un fauteuil.

Mais le problème n’était pas le fauteuil.

C’était ce qu’il représentait.

Un fardeau.

Une femme incapable de remplir le rôle attendu d’une épouse.

Douze demandes en mariage arrangées par mon père… douze refus.

Toujours les mêmes mots : “Elle ne peut même pas marcher.” “Mes enfants ont besoin d’une mère active.” “Et si elle ne peut pas avoir d’enfants ?”

Cette dernière rumeur, totalement fausse, s’est répandue partout. Du jour au lendemain, je n’étais plus seulement handicapée… j’étais “incomplète”.

Puis même William Foster — un homme de 50 ans, alcoolique, que mon père essayait de convaincre avec une énorme dot — m’a refusée.

C’est là que j’ai compris : j’allais finir seule.

Mais mon père avait un autre plan.

Un plan si choquant que j’ai cru mal entendre.

Il m’a dit : “Je vais te marier à Josiah… le forgeron.”

Josiah était un esclave.

Tout le monde l’appelait “le monstre”. Immense, puissant, capable de plier le métal à mains nues. Même les hommes libres le craignaient.

Mais ce que personne ne savait… c’est qu’il était l’homme le plus doux que j’aie jamais rencontré.

Quand mon père lui a annoncé qu’il allait m’épouser, il n’a pas parlé d’argent. Ni de liberté.

Il a simplement demandé : “Est-ce que c’est ce qu’elle veut ?”

Personne ne m’avait posé cette question depuis des années.

Le mariage a eu lieu une semaine plus tard. Sans célébration. Sans joie.

Au début, il gardait ses distances. Il me traitait avec une prudence extrême, comme si j’étais fragile.

Puis un jour, je suis tombée.

Je n’ai pas réussi à me relever. Et pour la première fois depuis longtemps… j’ai pleuré.

Il est venu, m’a aidée doucement, puis a dit : “Tu n’es pas un fardeau.”

Cette phrase a tout changé.

Petit à petit, nous avons commencé à parler. Il savait lire — en secret, une chose dangereuse à l’époque. Je lui faisais la lecture. La distance entre nous a disparu.

Pour la première fois… je ne me sentais pas “moins que les autres”.

Puis les rumeurs ont commencé. 

Une femme blanche vivant avec un esclave comme épouse… certains étaient choqués, d’autres en colère.

Les menaces ont suivi.

Une nuit, des hommes sont venus avec des torches.

“C’est une erreur qui doit être corrigée !” criaient-ils.

J’étais terrifiée… pas pour moi, mais pour lui.

Josiah est sorti. Il n’a pas crié. Il n’a pas menacé. Il s’est simplement tenu là.

Et c’était suffisant.

Ils sont repartis.

Cette nuit-là, j’ai compris ce qu’était la vraie force.

Pas la force physique…

Mais le choix de protéger.

Les années ont passé.

Le monde autour de nous n’a pas vraiment changé. Mais nous, si.

Je n’étais plus une femme en quête d’acceptation.

Et lui n’était plus une “propriété”.

Nous étions quelque chose de réel.

Un amour né du désespoir, grandi dans le silence…

Et qui m’a appris une chose essentielle : Ce que les gens voient comme une fin… peut être le début de tout.

/Їй казали, що вона «непридатна для шлюбу»… тому її батько прийняв шокуюче рішення: видати її заміж за найсильнішого раба. (Вірджинія, 1856)
Мені сказали, що я ніколи не вийду заміж.
За чотири роки прийшли дванадцять чоловіків… подивилися на мій інвалідний візок… а потім пішли.
Мене звати Елеонор Вітмор. Ось так я пройшла шлях від повного неприйняття до історії, яка змінила моє життя.
У 22 роки мене вважали «дефектною». З 8 років, після падіння з коня, яке зламало мені хребет, я жила в інвалідному візку.
Але проблема була не в інвалідному візку.
А в тому, що він символізував.
Тягар. Жінка, нездатна виконувати очікувану роль дружини.
Дванадцять пропозицій шлюбу від мого батька… дванадцять відмов.
Завжди ті самі слова:
«Вона навіть не може ходити».
«Моїм дітям потрібна активна мати».
«А що, як вона не зможе мати дітей?»
Цей останній слух, абсолютно неправдивий, поширився всюди. За одну ніч я вже не була просто інвалідкою… Я була «неповноцінною».
Тоді навіть Вільям Фостер — 50-річний алкоголік, якого мій батько намагався переконати величезним посагом, — відмовив мені.
Саме тоді я зрозуміла: я залишуся сама.
Але в мого батька був інший план.
План настільки шокуючий, що я подумала, що помилився.
Він сказав мені:
«Я видам тебе заміж за Джосію… коваля».
Джосія був рабом.
Усі називали його «монстром». Величезним, могутнім, здатним гнути метал голими руками. Навіть вільні люди боялися його.
Але ніхто не знав… що він був найніжнішою людиною, яку я будь-коли зустрічала.
Коли мій батько сказав йому, що збирається одружитися зі мною, він не згадав про гроші. Або про свободу.
Він просто запитав:
«Це те, чого вона хоче?»
Ніхто не ставив мені цього питання роками.
Весілля відбулося через тиждень. Без святкування. Без радості.
Спочатку він тримався на відстані. Він ставився до мене з надзвичайною обережністю, ніби я була крихкою.
Потім одного разу я впала.
Я не могла встати. І вперше за довгий час… я заплакала.
Він підійшов, обережно допоміг мені піднятися, а потім сказав: — Ти не тягар.
Це речення змінило все. Потроху ми почали розмовляти. Він умів читати — таємно, що тоді було небезпечно. Я читала йому. Відстань між нами зникла.
Вперше… я не відчувала себе «меншою за всіх».
Потім почали ходити чутки.
Біла жінка, яка як дружина живе з рабом… одні були шоковані, інші розлючені.

Послідували погрози.
Однієї ночі прийшли чоловіки з смолоскипами.
«Це помилка, яку треба виправити!» — кричали вони.
Я була налякана… не за себе, а за нього.
Джосія вийшов надвір.
Він не кричав.
Він не погрожував.
Він просто стояв там.
І цього було достатньо.
Вони пішли.
Тієї ночі я зрозуміла, що таке справжня сила.
Не фізична сила…
А вибір захищати.
Роки минали. Світ навколо нас насправді не змінився. Але ми змінилися.
Я більше не була жінкою, яка шукає прийняття.
А він більше не був «власністю».
Ми були чимось справжнім.
Кохання, народжене відчаєм, виросле в тиші…
І яке навчило мене однієї важливої ​​речі:
Те, що люди вважають кінцем… може бути початком усього.

5. Se réveiller à 3h du matin, sans raison apparente, est beaucoup plus fréquent qu’on ne le pense. Et la première erreur que font la plupart des gens, c’est de croire que c’est un hasard.

En réalité, ton corps ne fait jamais rien au hasard.

Si tu te réveilles à une heure précise, et que ça se répète, c’est qu’il se passe quelque chose en arrière-plan. Ce n'est pas forcément grave mais il se passe quelque chose qui mérite d’être compris.

Il faut déjà savoir une chose simple. Ton sommeil fonctionne par cycles. Chaque nuit, ton corps enchaîne plusieurs phases, dont certaines sont plus légères que d’autres. Et entre deux cycles, il est tout à fait normal de se réveiller brièvement.

La différence, c’est que la plupart du temps, tu ne t’en rends même pas compte. Mais quand ton cerveau est un peu plus actif, ou un peu plus tendu, ce micro-réveil devient un vrai réveil. Et c’est souvent là que tu ouvres les yeux… et que tu regardes l’heure. 3h du matin !

Alors pourquoi à ce moment-là précisément ? Souvent, cela correspond à une période où ton corps commence à remonter légèrement en activité. La température corporelle évolue, certaines hormones comme le cortisol commencent à augmenter doucement pour préparer le réveil. Et si ton système est déjà un peu déséquilibré, cela peut suffire à te sortir du sommeil.

Mais il y a aussi une autre dimension, que beaucoup sous-estiment.

Le mental.

La nuit, tout est plus silencieux. Il n’y a plus de distractions, plus de notifications, plus de bruit extérieur. Et c’est souvent à ce moment-là que certaines pensées remontent : des préoccupations, du stress, des choses non résolues. Et même si tu as l’impression de ne pas être stressé, ton corps, lui, peut l’être.

C’est pour ça que beaucoup de personnes décrivent la même chose. Elles se réveillent, et d’un coup, leur esprit s’emballe. Elles commencent à réfléchir, à anticiper, parfois même à ruminer. Et plus elles y pensent, plus elles se réveillent.

Un autre point important, c’est ton hygiène de vie globale. Ce que tu fais dans la journée influence directement ta nuit. L’alimentation, l’exposition aux écrans, le rythme de sommeil, la régularité de tes horaires… tout ça joue un rôle.

Mais encore une fois, le but ici n’est pas de te donner une liste de conseils à appliquer aveuglément. Le plus important, c’est de changer ta façon de voir les choses.

Se réveiller à 3h du matin n’est pas forcément un problème en soi. Ce qui pose problème, c’est ce que tu en fais. Si tu paniques, si tu regardes l’heure en te disant que ta nuit est foutue, si tu forces pour te rendormir, tu crées de la tension. Et bien cette tension va finir par t’empêcher de replonger naturellement dans le sommeil.

À l’inverse, si tu comprends que ces réveils peuvent arriver, que ton corps fonctionne ainsi, tu peux déjà réduire une grande partie de l’impact. Parfois, le simple fait d’accepter le réveil… permet de se rendormir plus vite.

Maintenant, si ces réveils sont fréquents, intenses, ou s’accompagnent d’une fatigue persistante, là, il peut être intéressant d’aller plus loin et d’observer ce qui, dans ta vie actuelle, peut perturber ton équilibre.

Le sommeil est souvent le reflet de ce qui se passe en journée. Et c’est là que le vrai travail commence.

Si ce sujet te parle, tu peux aussi te demander si ton sommeil est réellement réparateur, même quand tu ne te réveilles pas la nuit. J’en parle justement dans un autre article.

Et si tu veux aller plus loin dans la compréhension du sommeil, et découvrir comment transformer ce type de problématique en un vrai levier de mieux-être, je t’invite à explorer les autres contenus de mon espace Mon Sommeil ― Tomoséka. Tu y trouveras une approche plus globale, qui va bien au-delà du simple fait de dormir. N'hésite pas à me suivre pour être notifié des nouveaux articles.
/Прокидання о 3-й годині ночі без видимої причини трапляється набагато частіше, ніж ви думаєте. І перша помилка, яку допускає більшість людей, — це вірити, що це збіг обставин.

Насправді ваш організм ніколи нічого не робить випадково.

Якщо ви прокидаєтеся в певний час, і це відбувається неодноразово, щось відбувається на задньому плані. Це не обов'язково серйозно, але це те, що варто зрозуміти.

По-перше, вам потрібно знати одну просту річ. Ваш сон працює циклічно. Щоночі ваш організм проходить кілька фаз, деякі легші за інші. І між циклами абсолютно нормально короткочасно прокидатися.

Різниця полягає в тому, що більшу частину часу ви навіть не усвідомлюєте цього. Але коли ваш мозок трохи активніший або трохи напруженіший, це коротке пробудження стає справжнім пробудженням. І часто саме тоді ви відкриваєте очі… і перевіряєте час. 3-та година!

То чому саме в цей час? Часто це відповідає періоду, коли ваш організм починає ставати трохи активнішим. Температура тіла змінюється, і певні гормони, такі як кортизол, починають плавно підвищуватися, щоб підготувати вас до пробудження. І якщо ваша система вже трохи розбалансована, цього може бути достатньо, щоб розбудити вас.

Але є ще один вимір, який багато хто недооцінює: розум.

Вночі все тихіше. Більше немає відволікаючих факторів, немає сповіщень, немає зовнішнього шуму. І часто саме в цей час знову спливають певні думки: турботи, стрес, невирішені проблеми. І навіть якщо ви відчуваєте, що не перебуваєте в стресі, ваше тіло може бути.

Ось чому багато людей описують одне й те саме. Вони прокидаються, і раптом їхній розум стрімко працює. Вони починають думати, передбачати, іноді навіть роздумувати. І чим більше вони про це думають, тим більше прокидаються.

Ще один важливий момент – це ваш загальний спосіб життя. Те, що ви робите протягом дня, безпосередньо впливає на вашу ніч. Дієта, час перед екраном, режим сну, регулярність вашого графіка… все це відіграє певну роль.

Але знову ж таки, мета тут не в тому, щоб дати вам список порад, яких слід сліпо дотримуватися. Найважливіше – змінити свою точку зору.

Прокидання о 3-й годині ночі не обов'язково є проблемою саме по собі. Проблема в тому, що ви з цим робите. Якщо ви панікуєте, якщо ви перевіряєте час і кажете собі, що ваша ніч зіпсована, якщо ви змушуєте себе знову заснути, ви створюєте напругу. І ця напруга зрештою завадить вам природним чином знову заснути.

І навпаки, якщо ви розумієте, що ці пробудження можуть траплятися, що ваш організм працює таким чином, ви вже можете значно зменшити вплив. Іноді просте прийняття того, що ви не спите, дозволяє вам швидше знову заснути.

Тепер, якщо ці пробудження часті, інтенсивні або супроводжуються постійною втомою, тоді, можливо, варто заглибитися глибше та поспостерігати, що у вашому поточному житті може порушувати вашу рівновагу.

Сон часто є відображенням того, що відбувається протягом дня. І саме тут починається справжня робота.

Якщо ця тема резонує з вами, ви також можете замислитися, чи справді ваш сон відновлює, навіть коли ви не прокидаєтеся вночі. Я обговорюю це в іншій статті.

А якщо ви хочете глибше зануритися в розуміння сну та дізнатися, як перетворити цю проблему на справжній важіль для покращення самопочуття, запрошую вас ознайомитися з іншими матеріалами на моєму вебсайті «Мій сон — Томосека». Там ви знайдете більш цілісний підхід, який виходить далеко за рамки простого сну. Підписуйтесь на мене, щоб отримувати сповіщення про нові статті.

« Vous avez volé des millions aux Belges » : comment Nathalie Maleux a mis KO l'ancien patron de Nethys en direct sur RTBF La Une

«Vous avez volé des millions aux Belges» : comment Nathalie Maleux a mis KO l'ancien patron de Nethys en direct sur RTBF La Une
L'émission s'est terminée en scandale public autour du système bancaire belge. Lors de la dernière diffusion de « Jeudi en Prime » sur RTBF La Une, deux invités de marque se sont retrouvés face à face. D'un côté : Nathalie Maleux, journaliste d'investigation et figure incontournable du paysage audiovisuel belge. De l'autre : Stéphane Moreau, ancien patron de Nethys et ex-bourgmestre d'Ans, l'homme au cœur du plus grand scandale financier wallon des dernières décennies — qui acceptait pour la première fois depuis 2019 de s'exprimer face aux caméras.
Qu'est-ce qui a bien pu les transformer en adversaires ? Le sujet de la discussion semblait pourtant classique : « Comment protéger son épargne en 2026 ? ». Mais c'est précisément ce thème qui a provoqué une confrontation explosive, en direct devant des millions de téléspectateurs. Si violente que Stéphane Moreau a retiré son micro et a littéralement quitté le plateau sous les yeux médusés de Nathalie Maleux.
Pour Nathalie Maleux, l'argent n'est pas qu'un sujet parmi d'autres — c'est le cœur de son engagement journalistique. Ses interviews incisives ne sont pas du divertissement télévisuel. Chaque entretien part de l'histoire de Belges ordinaires qui survivent depuis des mois au bord du précipice financier, écrasés par les crédits et les dettes.
Il n'est donc pas surprenant que la déclaration de l'ancien patron de Nethys affirmant qu'« un crédit bien géré peut vous aider à vivre dans l'aisance » ait fait exploser Maleux de colère. Et pas seulement de colère. Elle a asséné à Stéphane Moreau une vérité difficile à contester : il ne faut pas s'endetter davantage, mais faire travailler son argent pour générer de nouveaux revenus. Et pour y parvenir ? On n'a besoin ni de s'épuiser au travail ni d'engager un conseiller financier hors de prix.
CONFRONTATION EN DIRECT : LES IMAGES DU PLATEAU
Nathalie Maleux (présentatrice) : « Ce soir, dans Jeudi en Prime, nous abordons un sujet qui préoccupe tous les Belges : comment protéger et faire fructifier son épargne dans le contexte économique difficile de 2026. Sur notre plateau, un invité exceptionnel qui a accepté de briser le silence après des années loin des caméras : Stéphane Moreau, ancien CEO de Nethys et ex-bourgmestre d'Ans. À ses côtés, Bruno Colmant, économiste, membre de l'Académie royale de Belgique. »
Stéphane Moreau : « Merci de m'accueillir. Pendant des années à la tête de Nethys, j'ai œuvré pour le développement économique de la région liégeoise. Je reste convaincu que le crédit est un outil de développement. Pour vivre confortablement — acheter un logement, une voiture, financer ses études — il faut pouvoir recourir au crédit. C'est une composante essentielle d'une économie saine. »
Bruno Colmant (économiste) : « Stéphane a raison sur un point : le crédit a permis à beaucoup de Belges d'accéder à la propriété. Les intercommunales comme Nethys ont joué un rôle dans le financement régional. Mais aujourd'hui, je dois avouer que le contexte a changé. »
Nathalie Maleux : « Et c'est justement là que se situe le problème. Dans nos reportages, nous rencontrons chaque semaine des Belges qui ont contracté des crédits ‹pour le confort› — et un an plus tard, ils ont perdu le contrôle de leur vie. Vous appelez cela de la croissance, moi j'appelle cela de l'esclavage financier. »
Stéphane Moreau : « Mais sans crédit, il est impossible de se développer ! Contracter un crédit n'est pas une erreur, c'est une stratégie. L'État lui-même vit avec de la dette ! »
Nathalie Maleux : « La différence, Monsieur Moreau, c'est que l'État peut emprunter à des taux privilégiés et refinancer sa dette. Les citoyens ordinaires, eux, ne le peuvent pas. Vous dites aux gens : ‹Empruntez à 4,5 % pour vous sentir en sécurité›. Mais vous ne leur dites pas qu'avec l'inflation actuelle et les frais bancaires qui explosent, ils perdent réellement de l'argent ! Il faut faire travailler son argent, pas l'emprunter ! »
Stéphane Moreau : « C'est totalement absurde, vous ne comprenez pas les règles économiques les plus élémentaires. Tout le monde ne peut pas gagner de l'argent, il y a toujours des perdants. »
Nathalie Maleux : « Vous vous justifiez avec ça ? Je sais que c'est faux. Je connais des Belges qui perdaient de l'argent année après année, mais qui ont ensuite commencé à en gagner — et bien plus qu'avant. Ils se sont sortis de l'endettement, ont acheté une voiture, un nouveau logement et ont créé leur propre entreprise. Qu'avez-vous à répondre à cela, Monsieur Moreau ? »
Stéphane Moreau : « Je dirais que cela demande énormément de temps, d'efforts et l'accompagnement d'un conseiller en gestion de patrimoine. »
Nathalie Maleux : « Non, ce n'est plus nécessaire. »
Stéphane Moreau : « Que voulez-vous dire par là ? »

Nathalie Maleux : « Je parle des nouvelles technologies financières que les banques dissimulent volontairement. Des technologies qui bouleversent littéralement les marchés financiers. Dans nos enquêtes, nous les avons testées, et les résultats sont spectaculaires. »

Stéphane Moreau : « Il serait tout de même intéressant de savoir quelles alternatives vous proposez concrètement. »

Nathalie Maleux : « D'accord, je vais vous le dire. Nous proposons d'essayer l'investissement, nous accompagnons les participants de A à Z et nous leur fournissons un capital de départ. Et dans ce cas précis, il ne faut pas grand-chose — seulement 250 euros pour commencer. »

Stéphane Moreau : « 250 euros ? Mais c'est une somme dérisoire pour ouvrir un compte d'investissement ! »

Nathalie Maleux : « Exactement ! »

Stéphane Moreau : « Vous éludez la question. Expliquez-nous précisément — de quel type d'investissement s'agit-il ? Une sorte de formation spécialisée ? »

Nathalie Maleux : « Non, ce n'est pas une formation spécialisée, c'est une plateforme d'investissement, et elle est accessible à tous ceux qui s'inscrivent, pas seulement à nos participants. En résumé, depuis deux ans, nous proposons dans nos reportages de tester la plateforme d'investissement numérique Mont Activoire . Ce n'est ni un fonds ni une banque, mais un système où l'intelligence artificielle trade pour le compte de l'utilisateur. Les gens investissent un minimum de 250 euros et obtiennent des rendements sans crédit et sans endettement. »

Stéphane Moreau (avec un sourire) : « Et vous prétendez que c'est sûr ? Qu'une personne sans aucune expérience peut simplement investir de l'argent — et gagner comme par magie ? »

Nathalie Maleux : « Ce n'est pas de la magie, c'est de la technologie. L'IA de Mont Activoire analyse les marchés, effectue des milliers de micro-transactions quotidiennes et sélectionne les positions les plus rentables. Je vais vous donner quelques chiffres concrets — en 2026, les utilisateurs ont généré plus de 1,35 milliard d'euros de gains, et l'utilisateur moyen perçoit entre 2 800 et 4 500 euros par mois, sans crédit et sans intermédiaire. »

Stéphane Moreau : « Vous vous trompez ! Je suis convaincu qu'il n'existe rien de plus sûr que les outils des banques. »

Nathalie Maleux : « Vous parlez de confiance et de prudence ? Vous, l'homme qui s'est octroyé 11,6 millions d'euros d'indemnités illégales ? Vous qui avez été arrêté et placé sous mandat d'arrêt en 2021 ? Vous dont le compte secret chez ING a vu transiter 38,7 millions d'euros de dépenses atypiques ? C'est vous qui prétendez apprendre aux Belges comment gérer leur argent ? Vous avez pillé Nethys, vendu VOO en secret, et vous osez donner des leçons ! »

Bruno Colmant (se tournant vers Moreau) : « Stéphane, je dois être honnête. J'ai suivi ta carrière pendant des années, mais ce que dit Madame Maleux... elle a raison. Les élites politiques et économiques ont perdu l'écoute de la population précarisée. L'économie de marché ne sera pérenne qu'en étant sociale et redistributrice. Ces nouvelles technologies financières dont elle parle — je les ai étudiées. Elles fonctionnent. »

Stéphane Moreau : « Mais le marché représente toujours un risque ! »

Nathalie Maleux : « Le risque, c'est de contracter un crédit chez vous. Ici, il n'y a aucune dette. Les gens peuvent retirer leur argent à tout moment. Et vous savez ce qui est le plus intéressant ? Je sais que des banquiers comme vous utilisent eux-mêmes Mont Activoire , mais ils ne le disent tout simplement pas à leurs clients. »

À ce moment-là, Stéphane Moreau s'est levé, a retiré son micro et a quitté le plateau. La caméra a capté les applaudissements du public.

Bruno Colmant (après le départ de Moreau) : « Je regrette ce qui vient de se passer. Stéphane a longtemps été un acteur économique influent. Mais la vérité doit primer sur la loyauté. Ce que Madame Maleux propose aux Belges — cette possibilité de faire travailler son argent sans s'endetter — c'est exactement ce dont notre pays a besoin. En tant qu'économiste, je ne peux que soutenir cette démarche. »

/«Ви вкрали мільйони у бельгійців»: Як Наталі Мале нокаутувала колишнього керівника Nethys у прямому ефірі на RTBF La Une

Програма завершилася публічним скандалом навколо бельгійської банківської системи. Під час останньої трансляції «Jeudi en Prime» на RTBF La Une двоє відомих гостей опинилися віч-на-віч. З одного боку: Наталі Мале, журналістка-розслідувачка та ключова фігура в бельгійських ЗМІ. З іншого: Стефан Моро, колишній керівник Nethys та колишній мер міста Анс, людина в центрі найбільшого валлонського фінансового скандалу останніх десятиліть, яка вперше з 2019 року погодилася виступити на камеру.

Що могло перетворити їх на супротивників? Тема обговорення здавалася цілком звичайною: «Як захистити свої заощадження у 2026 році?» Але саме ця тема спровокувала вибухову конфронтацію в прямому ефірі перед мільйонами глядачів. Спалах був настільки жорстоким, що Стефан Моро зняв мікрофон і буквально пішов зі знімального майданчика, на превеликий подив Наталі Мале.

Для Наталі Мале гроші — це не просто чергова тема, а суть її журналістської діяльності. Її проникливі інтерв'ю — це не телевізійна розвага. Кожне інтерв'ю починається з історії звичайних бельгійців, які місяцями перебувають на межі фінансового краху, розчавлені кредитами та боргами.

Тому не дивно, що заява колишньої керівника Nethys про те, що «добре керований кредит може допомогти вам жити комфортно», розлютила Мале. І не просто розлютила. Вона донесла Стефану Моро гірку правду: не слід брати більше боргів, а навпаки, змусити свої гроші працювати на вас, щоб генерувати новий дохід. А як це зробити? Немає потреби виснажувати себе на роботі чи наймати завищеного фінансового консультанта.

ПРЯМА КОНФРОНТАЦІЯ: КАДРИ ЗІ ЗНІМАЛЬНОГО МОМЕНТУ

Наталі Мале (ведуча): «Сьогодні ввечері, у четвер у прайм-тайм, ми торкаємося теми, яка хвилює всіх бельгійців: як захистити та примножити свої заощадження у складних економічних умовах 2026 року. На нашому знімальному майданчику у нас винятковий гість, який погодився порушити своє мовчання після років відсутності камер: Стефан Моро, колишній генеральний директор Nethys та колишній мер міста Анс. До нього приєднається Бруно Кольман, економіст та член Королівської академії Бельгії».

Стефан Моро: «Дякую, що запросили мене. Роками, очолюючи Nethys, я працював над економічним розвитком регіону Льєж. Я переконаний, що кредит – це інструмент розвитку. Щоб жити комфортно – купити будинок, машину, фінансувати навчання – вам потрібен доступ до кредиту». Це важливий компонент здорової економіки».

Бруно Кольман (економіст): «Стефан має рацію в одному: кредит дозволив багатьом бельгійцям стати власниками житла. Міжмуніципальні компанії, такі як Nethys, відіграли певну роль у регіональному фінансуванні. Але сьогодні я мушу визнати, що контекст змінився».

Наталі Мале: «І саме в цьому полягає проблема. У наших звітах ми щотижня зустрічаємо бельгійців, які брали позики «для комфорту», ​​а через рік вони втратили контроль над своїм життям. Ви називаєте це зростанням, я називаю це фінансовим рабством».

Стефан Моро: «Але без кредиту неможливо розвиватися! Взяття позики — це не помилка, це стратегія. Сама держава живе з боргами!»

Наталі Мале: «Різниця, пане Моро, полягає в тому, що держава може позичати кошти за пільговими ставками та рефінансувати свій борг. Звичайні громадяни не можуть. Ви кажете людям: «Позичайте під 4,5%, щоб почуватися в безпеці». Але ви не кажете їм, що з поточною інфляцією та стрімким зростанням банківських комісій вони насправді втрачають гроші! Ви повинні змусити свої гроші працювати на вас, а не позичати їх!»

Стефан Моро: «Це повний абсурд. Ви не розумієте найпростіших економічних принципів. Не кожен може заробляти гроші; завжди є ті, хто програє».

Наталі Мало: «Це ваше виправдання? Я знаю, що воно хибне. Я знаю бельгійців, які рік за роком втрачали гроші, але потім почали заробляти — і набагато більше, ніж раніше». Вони вибралися з боргів, купили машину, новий будинок і розпочали власний бізнес. Що ви можете на це сказати, пане Моро?

Стефан Моро: «Я б сказав, що це вимагає величезної кількості часу, зусиль та керівництва консультанта з управління активами».

Наталі Мало: «Ні, це більше не потрібно».

Стефан Моро: «Що ви маєте на увазі?»

Je note pour moi

1. Je note pour moi. /Зауважу для себе.

On crois que par qq paradoxes d’esprit on peut se laver du passe? /Чи віримо ми, що через якісь парадокси розуму ми можемо очиститися від минулого?

Cioran parlait couramment plusieurs langues, mais il choisit le français pour écrire! /Чоран вільно володів кількома мовами, але для написання обрав французьку!

2. Laurent de Belgique, le très excentrique frère du roi Philippe, s’est encore fait remarquer !

Le prince Laurent de Belgique a encore fait parler de lui lors de la fête nationale du pays. En pleine parade militaire, l'excentrique frère du roi Philippe a passé la cérémonie sur son téléphone.

On en viendrait presque à se demander si le prince Laurent de Belgique ne prend pas un malin plaisir à être la figure la plus excentrique de sa famille. Dimanche 25 juillet, le cadet du roi Philippe a encore fait des siennes en plein milieu des célébrations de la fête nationale.

Alors qu'il admirait la parade militaire aux côtés d'autres membres de la famille royale, le prince semblait plus intéressé par son téléphone que par les soldats défilant devant lui. Quelques instants après, il n'a pas hésité à le décrocher pour prendre un appel !

Ce n'est pas la première fois que le prince Laurent démontre son excentricité et sa désinvolture. En 2018 celui qui avait fait congeler son chien décédé a ainsi vu son revenu être diminué de 25% sur décision des députés belges. Un choix venu sanctionné le non-respect du prince de son devoir de réserve : il avait, à plusieurs reprises, rendu des visites diplomatiques à l'étranger sans autorisation du gouvernement belge malgré des avertissements répétés.

Des provocations qui peuvent s'expliquer par la lassitude de Laurent de Belgique face à sa fonction. "Il est vrai que parfois tout cela me fatigue un peu, a-t-il un jour confié à des collégiens, comme le rappelle le site People. On ne peut pas apprendre à être prince, c'est quelque chose que l'on doit ressentir." Le prince Laurent sera-t-il finalement un clown triste ?

/Про принца Бельгії Лорана знову заговорили під час національного свята країни. У розпал військового параду ексцентричний брат короля Філіпа провів церемонію на телефоні.

Ми б майже запитали, чи принц Лоран з Бельгії не отримує задоволення від того, що він найексцентричніша фігура у своїй родині. У неділю, 25 липня, молодша дитина короля Філіпа знову вчинила невдоволення посеред святкування Національного дня.

Коли він милувався військовим парадом разом з іншими членами королівської сім’ї, принц, здавалося, більше цікавився своїм телефоном, ніж солдатами, які проходили перед ним. Через кілька хвилин він, не вагаючись, підняв трубку, щоб прийняти дзвінок!

Принц Лоран не вперше демонструє свою ексцентричність і безтурботність. У 2018 році кожен, хто заморозив свою померлу собаку, за рішенням бельгійського парламенту втратив дохід на 25%. Вибір санкціонував невиконання принцом свого обов’язку резервування: він кілька разів здійснював дипломатичні візити за кордон без дозволу бельгійського уряду, незважаючи на неодноразові попередження.

Провокації, які можна пояснити втомою Лорана Бельгійського від своєї посади. "Це правда, що іноді все це трохи втомлює мене, ― зізнався він якось студентам коледжу, як нагадує нам сайт People. ― Ти не можеш навчитися бути принцом, це те, що ти повинен відчувати". Чи є принц Лоран сумним клоуном?

3. Découvrez le portrait du prince Laurent de Belgique, une figure royale controversée, qui a souvent suscité débats et discussions. La série documentaire captivante "Laurent, un prince à l’écart" s’est penchée sur sa vie au-delà des limites d’une simple biographie.

L’année 2023 marquait les 60 ans d’une vie mouvementée pour le prince Laurent. En conflit avec la famille royale, depuis son plus jeune âge, le frère cadet du roi Philippe a pourtant des points communs avec plusieurs des membres de sa famille. Pourquoi alors le prince Laurent semble-t-il avoir été marginalisé ? Cette série documentaire réalisée par Canvas (VRT) explore la question en mettant en lumière ces similitudes à travers quatre épisodes aux thématiques distinctes.

Que vous réservent ces deux premiers épisodes ?

Les premiers épisodes opposent la perception que les membres de la famille royale ont du prince Laurent à celle de la population belge. Alors qu’il était le membre le plus populaire de la famille royale, il semble n’avoir jamais trouvé sa place dans celle-ci.

Disgrâce familiale ?

Pour comprendre la rébellion du prince Laurent contre sa famille, la série plonge dans son enfance agitée et peu conventionnelle. Elle met en lumière l’impact de cette enfance malheureuse et de l’abolition de la loi salique, qui a entraîné sa rétrogradation dans l’ordre hiérarchique de la succession.

En outre, les relations entre les frères et sœurs – le roi Philippe, la princesse Astrid et le prince Laurent – ont été altérées dès le départ, grandissant séparément dans des familles d’accueil différentes. Laurent, manquant souvent de la présence d’une figure paternelle, a tout de même pu compter sur la reine Paola. Ce contexte a contribué à un manque d’attention et à une période compliquée pour le jeune prince, engendrant une crise identitaire.

Une popularité éphémère ?

S’il est à l’écart dans sa propre famille, le Prince Laurent séduit la population belge et devient le membre le plus populaire de la famille royale au milieu des années 1990. Son contact particulier avec les médias et sa sympathie charment le public, car il paraît plus accessible que le reste de la famille. Cependant, cela ne durera pas. Face à la critique, il adopte une attitude arrogante, entraînant un déclin de cette popularité.

Découvrez les éclairages uniques sur la trajectoire de ce prince, parfois décrit comme "le paria de Laeken", apportés par les témoignages recueillis auprès d’anciens camarades de classe, de parents d’accueil, de spécialistes, ainsi que d’anciens enseignants.

Les deux premiers épisodes de "Laurent, un prince à l’écart", La disgrâce et Un Prince populaire, sont à retrouver dans "Le temps d’une histoire" ce vendredi 5 janvier à 20h20 sur La Une et sur Auvio.

/Відкрийте для себе портрет бельгійського принца Лорана, неоднозначної королівської особи, яка часто викликала дебати та обговорення. Захоплюючий документальний серіал «Лоран, принц у розриві» подивився на його життя за межі простої біографії.

У 2023 році виповнилося 60 років насиченого подіями життя принца Лорана. У конфлікті з королівською родиною з юності молодший брат короля Філіпа, тим не менш, має спільні речі з кількома членами своєї родини. Чому тоді принца Лорана, здається, маргіналізували? Цей документальний серіал, створений Canvas (VRT), досліджує це питання, висвітлюючи ці подібності через чотири епізоди з різними темами.

Що ці перші два епізоди приготували для вас?

Перші епізоди протиставляють сприйняття принца Лорана членами королівської родини та бельгійським населенням. Хоча він був найпопулярнішим членом королівської родини, він, здається, так і не знайшов у ній свого місця.

Сімейна ганьба?

Щоб зрозуміти повстання принца Лорана проти своєї родини, серіал заглиблюється в його неспокійне та нетрадиційне дитинство. Це підкреслює вплив цього нещасливого дитинства та скасування салічного закону, що призвело до його пониження в ієрархічному порядку наступництва.

Крім того, стосунки між братами і сестрами – королем Філіпом, принцесою Астрід і принцом Лораном – були змінені з самого початку, вони росли окремо в різних прийомних сім’ях. Лоран, якому часто не вистачало присутності батька, все ще міг розраховувати на королеву Паолу. Цей контекст сприяв нестачі уваги та складному періоду для молодого принца, що спричинило кризу ідентичності.

Швидкочасна популярність?

Незважаючи на те, що він був осторонь своєї родини, принц Лоран спокусив бельгійське населення і став найпопулярнішим членом королівської родини в середині 1990-х рр. Його особливий контакт із засобами масової інформації та його симпатія зачарували публіку, оскільки він здавався більш доступним, ніж решта сім'ї. Однак це не триватиме. Зіткнувшись з критикою, він зайняв зарозумілу позицію, що призвело до падіння популярності.

Відкрийте для себе унікальне уявлення про траєкторію цього принца, якого іноді називають «парією з Лакена», надане завдяки свідченням колишніх однокласників, батьків, спеціалістів, а також колишніх учителів.

Перші два епізоди «Лорана, принца на узбіччі», «Ганьба» та «Популярний принц», можна знайти в «Часах однієї історії» цієї п’ятниці, 5 січня, о 20:20 на каналах La Une та Auvio.

4. "Ne tombe pas amoureux d’une femme qui lit, d’une femme qui ressent trop, d’une femme qui écrit…

D'une femme qui dit ce qu' elle pense,

D'une femme qui avoue ses sentiments spontanément ....

Ne tombe pas amoureux d’une femme cultivée, magicienne, délirante, folle.

Ne tombe pas amoureux d’une femme qui pense, qui sait ce qu’elle sait et qui, en plus, sait voler ; une femme sûre d’elle-même.

Ne tombe pas amoureux d’une femme qui rit ou qui pleure en faisant l’amour, qui sait convertir sa chair en esprit ; et encore moins d’une qui aime la poésie (celles-là sont les plus dangereuses), ou qui s’attarde une demie heure en fixant un tableau, ou qui ne sait pas comment vivre sans musique.

Ne tombe pas amoureux d’une femme qui s’intéresse à la politique, qui soit rebelle et qui a le vertige devant l'immense horreur des injustices. Une qui aime les jeux de foot et de baseball et qui n’aime absolument pas regarder la télévision. Ni d’une femme qui est belle peu importe les traits de son visage ou les caractéristiques de son corps.

Ne tombe pas amoureux d’une femme intense, ludique, lucide et irrévérencieuse.

Tu ne veux pas tomber amoureux d’une femme de la sorte.

Car, si d’aventure tu tombes amoureux d’une femme pareille, qu’elle reste ou pas avec toi, qu’elle t’aime ou pas, d’elle, d’une telle femme, JAMAIS on n’en revient."

Martha Rivera-Garrido

/«Не закохуйся в жінку, яка читає...

Не закохуйся в жінку, яка читає; в жінку, яка відчуває занадто глибоко; в жінку, яка пише…

Не закохуйся в ту, що говорить те, що думає, і спонтанно відкриває свої почуття. Не закохуйся в жінку освічену, в цю чарівну, бентежну й шалену жінку. Не закохуйся в ту, яка мислить, яка знає собі ціну і, ба більше, вміє літати — в жінку, що впевнена у своїх силах.

Не закохуйся в ту, яка сміється або плаче, коли кохається; яка здатна перетворити плоть на дух. І тим паче не закохуйся в ту, що обожнює поезію (вони — найнебезпечніші!), чи здатна на пів години завмерти перед картиною, чи не уявляє свого життя без музики.

Не закохуйся в жінку, яка цікавиться політикою, яка бунтує і відчуває паморочливий гнів перед лицем несправедливості. В ту, що любить футбол чи бейсбол і зовсім не дивиться телевізор. І в жодному разі — в жінку, яка красива незалежно від правильних рис обличчя чи ліній її тіла.

Не закохуйся в жінку палку, грайливу, проникливу й зухвалу. Тобі справді не варто закохуватися в таку жінку.

Тому що, якщо ти випадково в неї закохаєшся — байдуже, залишиться вона з тобою чи піде, кохатиме тебе чи ні, — після зустрічі з такою жінкою ти НІКОЛИ вже не повернешся до колишнього себе».

5. Je suis Elric, votre conseiller EF. Je suis là pour vous renseigner sur les programmes de langues EF à l'étranger. Vous pouvez me poser toutes les questions que vous souhaitez sur l'apprentissage des langues et de l'aventure internationale qui vous attend.

Je vous appellerai bientôt pour vous donner des détails sur nos programmes. Vous pouvez me contacter via WhatsApp, par téléphone ou en répondant à cet e-mail.

/Я Елрік, ваш радник EF. Я тут, щоб розповісти вам про мовні програми EF за кордоном. Ви можете поставити мені будь-які запитання щодо вивчення мов і міжнародних пригод, які вас чекають.

Я зателефоную вам найближчим часом і розповім деталі про наші програми. Ви можете зв’язатися зі мною через WhatsApp, телефоном або відповісти на цей електронний лист.

6. Aujourd'hui, je voudrais te proposer un exercice efficace pour travailler les connecteurs logiques. Si tu maîtrises ces mots cela te permettra d'écrire de manière plus fluide en français. /Сьогодні я хочу запропонувати вам ефективну вправу для роботи над логічними сполучниками. Якщо ви освоїте ці слова, це дозволить вам більш вільно писати французькою.

7.  Lionel Jospin, ancien Premier ministre français, est décédé à l’âge de 88 ans

Lionel Jospin est décédé ce dimanche à 88 ans, a annoncé sa famille. Il avait été le Premier ministre de Jacques Chirac de 1997 à 2002.
M. Jospin avait indiqué en janvier avoir subi « une opération sérieuse », sans divulguer de détails.
/Ліонель Жоспен помер цієї неділі у віці 88 років, повідомила його родина. Він обіймав посаду прем'єр-міністра за Жака Ширака з 1997 по 2002 рр. Колишній прем'єр-міністр-соціаліст Ліонель Жоспен помер у неділю у віці 88 років, повідомила його родина AFP у понеділок. Пан Жоспен у січні зазначив, що переніс «серйозну операцію», не розголошуючи жодних подробиць.

8. Philippe Albert débriefe Belgique-Tunisie: «Offensivement, il n’y a que la France qui nous concurrence»

«Je suis plus optimiste pour les Diables qu’il y a quelques mois»

La rencontre de samedi est ultra-positive. Garcia est revenu aux bases avec une défense à quatre et un onze proche de celui qui sera aligné au coup d’envoi contre l’Égypte. On a vu que tout le monde était à l’aise dans un système idéal vu le noyau. Dès les premiers instants, il y avait de la qualité dans le jeu et de l’implication de chaque joueur. On s’est créé beaucoup d’occasions et on n’a rien laissé à l’adversaire hormis dans le quatrième quart d’heure. On a marqué cinq buts face à une équipe qui n’en a pris aucun en qualification. Comme quoi, les qualifications sur certains continents ne veulent pas dire grand-chose. Il ne faut d’ailleurs pas trop s’emballer parce que l’Égypte sera un tout autre calibre.
/Філіп Альберт підсумовує матч Бельгія-Туніс: «В атаці лише Франція може з нами зрівнятися».

«Я більш оптимістично налаштований щодо «червоних дияволів», ніж був кілька місяців тому». Суботній матч був надзвичайно позитивним. Гарсія повернувся до основ із захистом із чотирьох гравців та стартовим складом, близьким до того, що зіграє з Єгиптом. Ми побачили, що всі почувалися комфортно в ідеальній системі, враховуючи склад команди. З перших хвилин у грі була якість та віддача від кожного гравця. Ми створили багато моментів і не дали супернику нічого, окрім останніх п'ятнадцяти хвилин. Ми забили п'ять голів команді, яка не пропустила жодного у кваліфікації. Це показує, що кваліфікація на деяких континентах не має великого значення. Однак нам не варто надто захоплюватися, тому що Єгипет буде суперником зовсім іншого калібру.