Je m'appelle Denis Fifty-Fifty, j'ai 6 ans et demi et je fais tout à moitié.
Le matin quand je m'habille, je n'enfile qu'une manche sur deux. Je ne mets qu'une chaussette et une seule chaussure.Puis j'avance à cloche-pied jusqu'à la cuisine.
Au petit-déjeuner, je mange une demi-baguette avec un verre de lait froid à moitié vide et un bol de chocolat chaud à moitié plein.
Après, je me lave les puis dents. Seulement celles du bas. Celles du haut, je les brosse le soir.
Belle-Maman dit que je suis paresseux comme Papa, qui travaille à mi-temps.
Mais moi, je ne veux pas travailler à mi-temps, c'est trop fatigant.
Je veux passer la moitié de ma vie à jouer, el l'autre à m'amuser.
Au foot, je joue milieu de terrain. À chaque match, je me donne à 50 %.
Du coup, je marque un but sur deux.
Mais ce que je préfère évidemment, c'est la mi-temps.
Au tennis, je joue en double avec Papa.
Il aime quand on se partage le travail:
À chacun sa moitié du court, comme ça, on ne court qu'à moitié!
J'aime bien aller à la piscine aussi.
Quand je suis dans l'eau, j'ai la moitié du corps qui flotte, et l'autre qui coule.
Alors, je fais des demi-longueurs.
À l'école, j'ai toujours 5 (cinq) sur 10 (dix) ou 10 (dix) sur 20 (vingt). Mes parents sont moyennement contents...
Celui qui me comprend le mieux, c'est mon chien Bowie. Il a un œil vert et un œil marron. Quand on le grande, il n'écoute que d'une oreille. Comme moi.
Je partage tout avec Bowie.
Le jour de mon anniversaire, je lui ai donné ma part de gâteau. Et le soir, je voulais que lui aussi souffle mes bougies.
Mais Papa et Belle-Maman ne voulaient pas:
— Il est tard, Denis. Tu prends ton bain et au lit!
Pas content, je me suis à moitié, et je me suis couché. Mais je n'ai dormi que d'un œil.
À minuit, je me suis relevé. J'ai dit à Bowie:
— Bouge pas, je vais chercher mes bougies.
Quand je suis revenu dans ma chambre, j'en ai allumé une avec le briquet que Papa avait oublié sur la table du salon.
— Joyeux anniversaire, Bowie! Souffle! Comme ça: PFFFFFFF!!!
Mais Bowie a eu peur de la flamme. Il a donné un grand coup de patte dans la bougie qui a roulé sous ma porte jusque dans l'escalier.
La bougie a fini sa course en bas, contre un mur du salon. Elle a mis le feu aux rideaux.
Heureusement, j'avais laissé les robinets de la baignoire à moitié fermés (ou plutôt à moitié ouverts). L'eau avait coulé pendant des heures.
Elle a déborde de la baignoire comme une rivière en crue et a noyé l'incendie.
À notre réveil, le salon était moitié brûlé, moitié inondé.
— Mais qu'est -ce qui s'est passé? — répétait sans cesse Belle-Maman.
Pour une fois, je n'ai pas fait les choses à moitie: j'ai tout raconté.
Au lieu de s'énerver, Papa a dit:
— Voyons le bon côté des choses, c'est parce que Denis fait tout à moitié que nous sommes tous entiers!
Belle-Maman s'est tournée vers moi:
— Finalement, c'est vrai que tu nous as sauvé la vie, Denis!
Tu as droit à un beau cadeau. Qu'est-ce qui te ferait plaisir?
Je n'ai pas hésité:
— Je voudrais un demi-frère... ou demi-sœur!
/ Мене звуть Денис Fifty-Fifty, мені 6 з половиною років і я все роблю наполовину.
Вранці, коли я одягаюся, я одягаю лише один рукав із двох. Я ношу тільки одну шкарпетку і один черевик.
Тоді я шкутильгаю на кухню.
На сніданок я їм половину багета з напівпорожньою склянкою холодного молока і напівповною тарілкою гарячого шоколаду.
Після цього я чищу зуби. Тільки нижні. Ті, що зверху, чищу ввечері.
Мачуха каже, що я ледачий, як тато, який працює неповний робочий день.
Але я не хочу підробляти, це надто втомлює.
Я хочу провести половину життя, граючи, а іншу половину – розважаючися.
У футболі я граю півзахисником. У кожному матчі я викладаюся по 50%.
Отже, я забиваю один гол із двох.
Але я, очевидно, віддаю перевагу половині робочого дня.
У теніс я граю з татом у парну гру.
Йому подобається, коли ми ділимося роботою:
У кожного своя половина майданчика, тому ми біжимо лише половину!
Коли я у воді, половина мого тіла плаває, а інша половина тоне.
Отже, я роблю половинки.
У школі я завжди отримую 5 (п'ять) з 10 (десять) або 10 (десять) з 20 (двадцять). Мої батьки в міру задоволені...
Найкраще мене розуміє мій пес Боуї. У нього одне зелене око і одне каре око. Коли ти його підростаєш, він слухає лише одним вухом. Як я.
Я ділюся всім з Боуї.
На свій день народження я подарував йому свій шматок торта. А ввечері я хотів, щоб він задув і мої свічки.
Але тато з мачухою не хотіли:
— Пізно, Денис. Ти прийми ванну і лягай спати!
Не задоволений, я пішов спати. Але я спав лише з одним відкритим оком.
Опівночі я встав. Я сказав Бові:
— Не рухайся, я принесу свічки.
Коли я повернувся до своєї кімнати, я запалив запальничкою, яку тато залишив на столі у вітальні.
— З днем народження, Боуї! дихання! Ось так: ПФФФФФФ!!!
Але Боуї боявся полум'я. Він штовхнув свічку ногою, і вона покотилася під мої двері та на сходи.
Свічка закінчила свій шлях внизу, біля стіни у вітальні. Вона підпалила штори.
На щастя, я залишив крани для ванни напівзачиненими (вірніше напіввідкритими). Вода текла годинами.
Вода розлилася з ванни, як повноводна ріка, і заглушила вогонь.
Коли ми прокинулися, вітальня була наполовину згоріла, наполовину затоплена.
— Але що сталося? — повторювала мачуха.
На цей раз я не робив навпіл: я все розповів.
Замість того щоб розсердитися, тато сказав:
— Давайте подивимося зі світлого боку, адже Денис все робить наполовину, тому ми всі цілі!
Мачуха звернулася до мене:
— Врешті решт, Денисе, ти врятував нам життя! Ти маєш право на приємний подарунок. Що б тебе зробило щасливим?
Я не вагався:
— Мені б зведеного брата... або зведену сестру!
