1. Qu’est-ce qu’un verbe ? /Що таке дієслово?
Les verbes forment une catégorie de mots qui permettent d’exprimer un processus, une action ou un état se rapportant au sujet d’une phrase (un nom ou un pronom). Ils permettent ainsi de mettre en relation les différents composants de la phrase. Les verbes peuvent exprimer non seulement des actions ou des états, mais aussi des concepts ou des pensées. Quelques verbes d’action français typiques sont courir, danser, sauter, chanter, écrire, lire, etc. Quelques verbes d’état typiques sont être, devenir, paraître, rester, etc.
/Дієслова утворюють розряд слів, які виражають процес, дію чи стан, пов’язані з підметом речення (іменником чи займенником). Таким чином, вони дають змогу зв’язати різні компоненти речення. Дієслова можуть виражати не тільки дії чи стани, а й поняття чи думки. Деякі типові французькі дієслова дії: бігти, танцювати, стрибати, співати, писати, читати тощо. Деякі типові дієслова стану: бути, стати, з’явитися, залишитися тощо.
- Exemples :
- Nous mangeons tous les soirs à 20 heures pile. (action) /Ми їмо щовечора рівно о 20:00. (дія)
- Le chien a sauté par-dessus la haie. (action) /Пес перестрибнув через живопліт. (дія)
- Cette maison est vraiment très belle. (état) /Цей будинок дійсно гарний. (стан)
Il y a plusieurs catégories de verbes, et ceux-ci peuvent prendre des formes différentes selon leur fonction grammaticale dans la phrase ainsi que selon leur mode et le temps auquel ils sont conjugués. Voici les définitions des quelques termes grammaticaux correspondant aux différentes formes du verbe que tu retrouveras régulièrement dans nos explications. /Є кілька категорій дієслів, і вони можуть приймати різні форми залежно від їхньої граматичної функції в реченні, а також від способу та часу, у якому вони відмінюються. Ось визначення кількох граматичних термінів, що відповідають різним формам дієслова, які ви регулярно зустрічаєте в наших поясненнях.
1.1. Les verbes d’action et les verbes d’état /Дієслова дії та дієслова стану
Dans la grammaire française, on classe la plupart des verbes en deux catégories : les verbes d’action et les verbes d’état.
Les verbes d’action expriment un acte ou une activité effectué(e) ou subi(e) par le sujet. Ils peuvent ancrer l’action dans la durée ou bien indiquer un événement ponctuel. Ils peuvent avoir des compléments d’objet, directs ou indirects. Il y a un grand nombre de verbes d’action dans la langue française, nous ne pouvons donc pas ici en fournir une liste exhaustive. Le plus simple pour les apprendre est de les regrouper par thèmes. En voici quelques exemples : faire, bouger, marcher, jardiner, nager, manger, écouter, regarder, apprendre, discuter, donner, partager, acheter, chercher, trouver, etc.
/У граматиці французької мови більшість дієслів поділяються на дві категорії: дієслова дії та дієслова стану.
Дієслова дії виражають дію чи діяльність, яку здійснює або зазнає суб’єкт. Вони можуть закріплювати дію в часі або вказувати на одноразову подію. Вони можуть мати прямі або непрямі доповнення об’єкта. У французькій мові існує велика кількість дієслів дії, тому ми не можемо надати тут вичерпний список. Найпростіший спосіб вивчити їх – згрупувати за темами. Ось кілька прикладів: робити, рухатися, ходити, садувати, плавати, їсти, слухати, дивитися, вивчати, обговорювати, дарувати, ділитися, купувати, шукати, знаходити тощо.
- Exemples :
- Cyril court plus vite que Thierry. /Сиріл бігає швидше за Тьєррі.
- Pauline fait la sieste dans le jardin. /Поліна дрімає в саду.
- Le verbe faire a un complément d’objet direct : la sieste. /Дієслово faire має прямий додаток: сієста (відпочинок, дрімота, сон).
- Le professeur donne un conseil à l’élève. /Вчитель дає поради учневі.
- Le verbe donner a un complément d’objet direct : un conseil et un complément d’objet indirect : à l’élève. /Дієслово donner /давати має прямий додаток: un conseil /поради та непрямий додаток: à l’élève /учневі.
Les verbes d’état indiquent que le sujet possède une caractéristique particulière, ils expriment l’état ou la façon d’être, le changement d’état ou le devenir de quelqu’un ou de quelque chose. Ils n’expriment aucune action et ne donnent pas d’information sur la durée. Ils ne peuvent pas avoir de compléments d’objet directs ou indirects mais ils peuvent être accompagnés d’attributs du sujet. Les verbes d’état français sont : être, paraître, sembler, devenir, demeurer, rester, avoir l’air, passer pour.
/Дієслова стану вказують на те, що предмет має певну характеристику, вони виражають (описують) стан чи спосіб існування, зміну стану чи становлення когось чи чогось. Вони не виражають жодної дії і не дають інформації про тривалість. Вони не можуть мати прямих чи непрямих доповнень об’єкта, але вони можуть супроводжуватися атрибутами суб’єкта. Французькі дієслова стану: être /бути, paraître /з'являтися, sembler /здаватися, devenir /ставати, demeurer /залишатися, rester /залишатися, avoir l’air /з'являтися, passer pour /видаватися.
- Exemples :
- Ces touristes semblent perdus. /Ці туристи виглядають, ніби заблукали.
- Je suis mécanicien. /Я ― механік.
- Nous sommes restés à la maison toute la journée. /Ми просиділи вдома цілий день .
L’infinitif, tout comme les participes, est une forme non conjuguée du verbe, c’est-à-dire une forme du verbe qui ne porte les marques ni de temps, ni de nombre, ni de personne. Les verbes à l’infinitif peuvent se terminer par -er (parler), -ir (finir), -re (prendre) ou -oir (voir). Il y a en français de nombreux mots et constructions verbales qui sont suivis de l’infinitif. En consultant notre section consacrée à l’infinitif, tu trouveras une liste détaillée de ces mots.
/Інфінітив — це безособова форма дієслова, яка називає дію і відповідає на питання «що робити/що зробити?». Інфінітив, як і дієприкметники, є невідмінюваною формою дієслова, тобто формою дієслова, яка не має ознак часу, числа чи особи. Дієслова в інфінітиві можуть закінчуватися на -er (parler /говорити), -ir (finir /закінчувати), -re (prendre /брати) або -oir (voir /бачити). У французькій мові є багато слів і словесних конструкцій, після яких стоїть інфінітив. Переглянувши наш розділ, присвячений інфінітиву, ви знайдете докладний перелік цих слів.
- Exemples :
- Mon chat aime sauter sur les armoires. /Мій кіт любить стрибати по шафах.
- Nous révisons tous les jours pour réussir l’examen. /Ми щодня вчимося, щоб скласти іспит.
- J’ai du mal à le croire. /Мені важко в це повірити.
Les 3 groupes verbaux
Dans la grammaire française, on classe les verbes en trois groupes pour faciliter l’apprentissage de leur conjugaison :
- Les verbes du 1er groupe sont ceux dont l’infinitif se termine par -er (à l’exception du verbe aller). La plupart de ces verbes ont une conjugaison régulière.
- Exemple :
- manger, aimer, commencer, créer, penser, oublier
- Les verbes du 2e groupe sont des verbes réguliers dont l’infinitif se termine par -ir et dont le participe présent se forme en -issant.
- Exemple :
- finir (finissant), réussir (réussissant), choisir (choisissant)
- Les verbes du 3e groupe sont les verbes irréguliers et qui ne sont ni dans le 1er, ni dans le 2e groupe (par exemple aller). On peut les classer par les terminaisons de leurs infinitifs. Certains se terminent en -oir, d’autres en -re, d’autres encore en -ir avec un participe présent en -ant et non en -issant.
- Exemple :
- pouvoir, savoir, voir, vouloir
- prendre, croire, mettre, attendre
- découvrir (découvrant), courir (courant), offrir (offrant)
3 вербальні групи
У французькій граматиці дієслова класифікуються на три групи, щоб полегшити вивчення їх відмінювання:
Дієслова 1-ї групи - це ті, інфінітив яких закінчується на -er (за винятком дієслова aller). Більшість цих дієслів мають правильну дієвідміну.
приклад:
manger, aimer, commencer, créer, penser, oublier /їсти, любити, починати, створювати, думати, забувати
Дієслова 2-ї групи - це правильні дієслова, інфінітив яких закінчується на -ir, а дієприкметник теперішнього часу утворений на -issant.
приклад:
закінчити (закінчити), вдатися (успішно), вибрати (вибрати)
Дієслова 3-ї групи - це неправильні дієслова, які не входять ні в 1-у, ні в 2-у групу (наприклад, йти). Ми можемо класифікувати їх за закінченнями інфінітивів. Деякі закінчуються на -oir, інші на -re, треті на -ir із дієприкметником теперішнього часу на -ant, а не на -issant.
приклад:
уміти, знати, бачити, хотіти
брати, вірити, класти, чекати
виявити (відкриття), запустити (біг), пропонувати (пропонувати)
Le radical et les terminaisons – La conjugaison
On appelle le « radical » la racine, la base d’un verbe. C’est sa forme minimale, sans terminaison. En ajoutant une terminaison au verbe, on crée les formes conjuguées ou bien les modes impersonnels que sont l’infinitif et les participes.
Radical + terminaison = forme conjuguée
Pour trouver le radical d’un verbe, il suffit la plupart du temps de supprimer la terminaison de l’infinitif (-er, -ir, -re, -oir). Le radical de certains verbes irréguliers se transforme lorsqu’ils sont conjugués. Pour trouver le radical de ces verbes aux différents temps, on supprime la terminaison de la 1re personne du pluriel : par exemple pour le verbe aller au futur (nous irons) le radical est ir-.
- Exemples :
- mang | er (infinitif) → mang : radical | er : terminaison → je mange, tu mangeais, nous mangerons (formes conjuguées)
- réfléch | ir (infinitif) → réfléch : radical | ir : terminaison → il réfléchit, vous réfléchissiez, elles réfléchiront (formes conjuguées)
- di | re (infinitif) → di : radical | re : terminaison → nous disons, je dirai, elle disait (formes conjuguées)
Pour en apprendre plus sur la conjugaison des verbes, tu peux consulter notre conjugueur de verbes français ou nos pages dédiées aux temps verbaux.
Les modes personnels et impersonnels
Les modes permettent d’exprimer différents aspects du verbe, différents rapports avec le réel.
Les modes personnels distinguent les personnes grammaticales (masculin ou féminin, singulier ou pluriel) : ils sont introduits par des pronoms personnels ou des noms qui sont les sujets du verbe. Les verbes employés aux modes personnels peuvent donc être conjugués à différents temps. - Exemples :
- Le téléphone sonne.
- Je partirai en vacances au mois de septembre.
Il y a quatre modes personnels :
- L’indicatif est le mode personnel le plus employé, il exprime une action, un événement ou un état certain ou vraisemblable, situé dans le réel. Il a 8 temps verbaux : le présent, le passé composé, l’imparfait, le passé simple, le plus-que-parfait, le passé antérieur, le futur simple et le futur antérieur.
- Exemples :
- Catherine et François ont réservé une table au restaurant. (passé composé)
- Le subjonctif est le mode de l’irréel. Il est employé pour exprimer un doute, un souhait ou une action qui n’a pas encore été réalisée au moment où l’on parle.
- Exemples :
- Je doute que nous retrouvions notre chemin facilement, (avec le verbe douter que)
- Le conditionnel est le mode employé pour exprimer l’éventualité : il est utilisé pour un fait ou une action dont la réalisation est incertaine car soumise à une condition ou une hypothèse.
- Exemples :
- Pierre se lèverait plus tôt s’il ne se couchait pas aussi tard.
- L’impératif est le mode utilisé pour donner un ordre ou un conseil.
- Exemples :
- Respirez calmement et détendez-vous. (conseil)
Il y a trois modes impersonnels : l’infinitif, le gérondif et le participe. Ces trois modes du verbe ont ceci en commun qu’ils ne fournissent aucune information sur le moment auquel se déroule l’action. Avec eux, on ne peut pas distinguer les personnes grammaticales, le verbe ne peut donc pas être conjugué.
- Exemples :
- J’ai besoin d’aide pour résoudre cette équation. (infinitif)
- Caroline est partie en courant. (gérondif)
- Épuisés par une longue journée de marche, nous nous sommes endormis juste après dîner. (participe passé)
Verbes principaux et verbes auxilaires
En français il y a des temps simples et des temps composés. Pour conjuguer les temps composés, par exemple le passé composé ou le plus-que-parfait, on a besoin d’un verbe auxiliaire.
Les auxiliaires sont avoir et être. Ils permettent de conjuguer les temps composés. Ce sont eux qui portent la marque de conjugaison correspondant au temps verbal et à la personne du sujet dans le groupe verbal. Ils sont suivis du verbe principal qui est au participe passé. Pour savoir quand et comment employer les auxiliaires, consulte la page du site dédiée aux verbes être et avoir.
- Exemples :
- Les invités sont arrivés en avance.
- Est-ce que tu as bien dormi cette nuit ?
Le verbe principal est porteur de la signification du groupe verbal, au contraire du verbe auxiliaire qui n’apporte qu’une information grammaticale dans la phrase. Le verbe principal exprime un état, une action, un devenir, un événement, etc. Il est conjugué au présent, à l’imparfait, au passé simple, au futur simple, au conditionnel présent et au subjonctif présent.
- Exemple :
- Je lis un livre passionnant.
- verbe principal conjugué au présent
Aux temps composés il suit l’auxiliaire et prend la forme d’un participe passé. Au passé récent et au futur proche, les verbes venir de et aller sont suivis du verbe principal à l’infinitif.
- Exemple :
- J’ai lu un livre passionnant la semaine dernière.
- verbe principal au participe passé suivant l’auxiliaire avoir
- Je viens de terminer un livre passionnant.
- verbe principal à l’infinitif après venir de
Dans certains cas, le verbe principal et l’auxiliaire sont un seul et même verbe (avoir ou être).
- Exemple :
- Simon a eu une bonne note.
- verbe principal au participe passé (eu) et auxiliaire (a) sont un seul et même verbe (avoir).
Plus d’informations sur les différents modes et types de verbes /Більше інформації про різні способи та типи дієслів
En cliquant sur le thème de ton choix, tu auras accès à des explications détaillées, des exemples et des exercices pour t’entraîner. Tu trouveras des explications détaillées concernant les temps verbaux dans notre section consacrée aux temps de l’indicatif.
/Натиснувши на обрану вами тему, ви отримаєте доступ до докладних пояснень, прикладів і вправ для практики. Детальні пояснення дієслівних часів ви знайдете в нашому розділі, присвяченому вказівним часам.
Дієслова є «неправильними» лише тому, що їхня основа у майбутньому часі (Futur Simple) змінюється. Закінчення ж залишаються стандартними.
Ось інфінітиви для деяких форм із перекладом та вказанням основи:
| Форма (Futur Simple) | Інфінітив | Переклад | Основа |
| verrai | voir | бачити | verr- |
| ferai | faire | робити | fer- |
| serai | être | бути | ser- |
| devrons | devoir | мусити / бути заборгованим | devr- |
| courrons | courir | бігти | courr- |
| tiendrons | tenir | тримати | tiendr- |
| pourrez | pouvoir | могти | pourr- |
| enverrez | envoyer | надсилати | enverr- |
| irez | aller | йти / їхати | ir- |
| voudra | vouloir | хотіти | voudr- |
| mourra | mourir | помирати | mourr- |
| faudra | falloir | бути потрібним (безособове) | faudr- |
| viendra | venir | приходити | viendr- |
Важливий нюанс
Зверніть увагу на подвоєння літери "r". У дієсловах voir (verrai), pouvoir (pourrai), envoyer (enverrai), courir (courrai) та mourir (mourrai) подвійна r — це не друкарська помилка, а обов'язкова частина основи майбутнього часу.
Il saura la vérité. ✅ (Основа saur- від savoir — вірно).
Nous lirons ce texte. ✅ (Основа lir- від lire — вірно).
Il voudra manger. ✅ (Основа voudr- від vouloir — вірно).
Nous finirons ce travail. ✅ (Регулярне дієслово II групи finir — вірно).
Для всіх дієслів у французькій мові (навіть для тих, у яких змінюється корінь) закінчення в майбутньому часі завжди однакові:
| Особа | Закінчення | Приклад (parler) |
| Je | -ai | je parlerai |
| Tu | -as | tu parleras |
| Il / Elle / On | -a | il parlera |
| Nous | -ons | nous parlerons |
| Vous | -ez | vous parlerez |
| Ils / Elles | -ont | ils parleront |
Дієслова є «неправильними» лише тому, що їхня основа у майбутньому часі (Futur Simple) змінюється. Закінчення ж залишаються стандартними.
Ось інфінітиви для деяких форм із перекладом та вказанням основи:
| Форма (Futur Simple) | Інфінітив | Переклад | Основа |
| verrai | voir | бачити | verr- |
| ferai | faire | робити | fer- |
| serai | être | бути | ser- |
| devrons | devoir | мусити / бути заборгованим | devr- |
| courrons | courir | бігти | courr- |
| tiendrons | tenir | тримати | tiendr- |
| pourrez | pouvoir | могти | pourr- |
| enverrez | envoyer | надсилати | enverr- |
| irez | aller | йти / їхати | ir- |
| voudra | vouloir | хотіти | voudr- |
| mourra | mourir | помирати | mourr- |
| faudra | falloir | бути потрібним (безособове) | faudr- |
| viendra | venir | приходити | viendr- |
Зверніть увагу на подвоєння літери "r". У дієсловах voir (verrai), pouvoir (pourrai), envoyer (enverrai), courir (courrai) та mourir (mourrai) подвійна r — це не друкарська помилка, а обов'язкова частина основи майбутнього часу.
Ось правильні радикали (основи) для цих дієслів. Пам’ятайте, що всі вони обов'язково закінчуються на -r, до якої потім додаються стандартні закінчення (-ai, -as, -a...).
Радикали майбутнього часу (Futur Simple)
| Інфінітив | Радикал | Приклад (Je / Il) |
| aller | ir- | j'irai |
| avoir | aur- | j'aurai |
| courir | courr- | je courrai |
| devoir | devr- | je devrai |
| envoyer | enverr- | j'enverrai |
| être | ser- | je serai |
| faire | fer- | je ferai |
| falloir | faudr- | il faudra (тільки 3 ос. одн.) |
| mourir | mourr- | je mourrai |
| pouvoir | pourr- | je pourrai |
| recevoir | recevr- | je recevrai |
| savoir | saur- | je saurai |
| tenir | tiendr- | je tiendrai |
| voir | verr- | je verrai |
| vouloir | voudr- | je voudrai |
На що звернути увагу:
Подвоєння "r": Дієслова courir, envoyer, mourir, pouvoir, voir мають подвійну -rr-. Це важливо для правопису та іноді для вимови.
Група -enir: Дієслова tenir та venir (і похідні від них, як-от revenir чи maintenir) завжди отримують основу на -iendr-.
