Un architecte danois face à la France

Un architecte danois face à la France
Dans son dernier long métrage L’INCONNU DE LA GRANDE ARCHE, le réalisateur Stéphane Demoustier suit le parcours du Danois Johan Otto Von Spreckelsen (Claes Bang, remarquable), lauréat du concours d’architecture international de la Grande Arche de la Défense à Paris. En cette année 1983, il s’agit de l’un des projets phares du président François Mitterrand, au même titre que la pyramide du Louvre.
Pour le réalisateur, rencontré à Pessac lors de l’avant-première, « cette arche était une volonté présidentielle de mettre les moyens au service de la création, dans la continuité de l’état de grâce politique et budgétaire du début du septennat ».
Pouvoir, absurdité et esthétique
Le film porte d’ailleurs un regard subtil sur l’absurdité du pouvoir, grâce à Michel Fau, jubilatoire à l’écran, qui incarne ce président esthète qu’il n’imite ni ne parodie. Le réalisateur compare d’ailleurs l’acteur à Michael Lonsdale : « Il a sa musique, même quand il ne fait rien, extraordinaire de relâchement et de présence, plein de relief et irrésistible. »
Le film, adapté du roman La Grande Arche de Laurence Cossé, évoque donc les multiples aléas de ce chantier sous l’angle architectural et personnel, grâce au point de vue de Spreckelsen, inconnu en France.
L’art de filmer l’architecture
Et le défi est hautement relevé. Car il n’est pas si fréquent au cinéma de filmer la beauté de l’architecture et la vision d’un architecte, et encore moins de donner envie de les comprendre.
Stéphane Demoustier n’a pas fait d’école de cinéma, mais « son école a été de filmer des bâtiments et d’écouter des architectes ». Pour lui, «filmer l’architecture, c’est déjà poser des questions d’espace, car si la dimension est esthétique, elle est aussi politique et collective. Cet art devrait même s’enseigner à l’école, permettant aux élèves de s’éveiller à une sensibilité, au même titre que le dessin».
Un homme de conviction et de mystère
L’INCONNU DE LA GRANDE ARCHE, «propulsé sur le devant de la scène avec un projet plus grand que lui», discret même après sa mort, est passionnant. L’absence d’archives et de communication de son épouse – encore de ce monde – et de ses enfants permet au réalisateur de donner la part belle à la fiction, qui rend un très bel hommage à cet homme énigmatique.
À l’écran, Spreckelsen forme ainsi un binôme amoureux et professionnel de choc avec sa femme Liv (Sidse Babett Knudsen – La Fille de Brest), assistante qui veille sur les détails qui encombrent l’artiste. Elle le protège, le contient et répare souvent ses sautes d’humeur, parfois à ses dépens.
Si Spreckelsen est admirable d’être aussi farouchement attaché à des idées aussi essentielles, il a tort de ne pas suffisamment s’adapter, parce que ça lui coûte son projet et sa vie.
La confrontation au réel
Dédié à l’œuvre de sa vie, l’architecte va être sacrément chahuté et voir voler en éclats son ambition et son intégrité artistique en raison des travers typiquement français. Des travers administratifs, techniques, budgétaires et politiques symbolisés par deux personnages habitués à évoluer dans les méandres de tels chantiers et qui, paradoxalement, vont tantôt prendre sous leurs ailes l’architecte, tantôt lui mettre des barrières dans son travail.
Ainsi Subilon, administrateur en charge de la mise en œuvre du projet, personnalité inventée, fusion de plusieurs existantes, à laquelle Xavier Dolan prête ses traits, offrant par « son côté trublion, mobile, intrigant et ambitieux un contraste drôle avec les côtés monolithiques et sombres de Claes Bang ». Ou Paul Andreu (Swann Arlaud), l’architecte maître d’œuvre, plus pragmatique et adaptable, pour qui l’œuvre doit être mise avant l’architecte. Car L’INCONNU DE LA GRANDE ARCHE joue habilement sur les contrastes, aussi bien entre les personnages qu’entre les situations.
Une tragédie intime et collective
Le film partage brillamment l’impact de cette confrontation au réel sur l’architecte lui-même, mais également sur l’intimité du couple. Stéphane Demoustier a en effet l’art de susciter une forte empathie envers ses personnages, qu’on ne lâche pas d’une semelle malgré leurs défauts, tels Mélissa dans Borgo ou Lise dans La Fille au bracelet. Le réalisateur réussit à faire ressentir au spectateur ce qu’ils traversent et à les comprendre sans les aimer pour autant. Car habité, obstiné et complexe, Spreckelsen n’est pas sympathique. Mais son décalage, qui se transforme peu à peu en frustration, en désespoir et en solitude, le rend profondément attachant.

/Данський архітектор перед Францією

У своєму останньому художньому фільмі «ЧУЖИНА ВЕЛИКОГО АРКУ» режисер Стефан Демустьє розповідає про шлях данця Йохана Отто фон Шпрекельсена (чудовий Клаес Банг), переможця міжнародного архітектурного конкурсу на зведення Великої Арки оборони в Парижі. У 1983 р. це був один із флагманських проектів президента Франсуа Міттерана, нарівні з пірамідою Лувру.

Для режисера, з яким ми зустрілися в Пессаку на прем'єрі фільму, «ця арка була президентським бажанням поставити ресурси на службу творчості, продовжуючи політичний та бюджетний медовий місяць початку його семирічного терміну».

Влада, абсурд та естетика

Фільм також пропонує тонкий погляд на абсурдність влади завдяки Мішелю Фо, який захоплює на екрані, втілюючи цього президента-естета, якого він не наслідує і не пародіює. Режисер навіть порівнює актора з Майклом Лонсдейлом: «Він має свій унікальний стиль, навіть коли нічого не робить, надзвичайне поєднання розслабленості та присутності, сповнене глибини та неперевершене». Фільм, адаптований за романом Лоренса Коссе *La Grande Arche*, відображає численні виклики цього будівельного проєкту як з архітектурної, так і з особистої точки зору, завдяки точці зору Шпрекельсена, постаті, невідомої у Франції.

Мистецтво зйомок архітектури

І цей виклик чудово виконано. У кіно не так часто знімають красу архітектури та бачення архітектора, не кажучи вже про те, щоб викликати бажання зрозуміти їх.

Стефан Демустьє не навчався в кіношколі, але «його школа полягала у зйомках будівель та слуханні архітекторів». Для нього «зйомки архітектури вже порушують питання простору, тому що хоча вимір є естетичним, він також політичний та колективний». Це мистецтво має навіть викладатися в школах, дозволяючи учням пробуджувати чутливість, як і малювання».

Людина переконань і загадковості

«НЕЗНАК З ВЕЛИКОГО КОВЧЕГА», «виведений у центр уваги з проектом, більшим за нього самого», стриманий навіть після смерті, захоплює. Відсутність архівів та зв'язку з його дружиною — яка все ще жива — та його дітьми дозволяє режисеру приділити почесне місце художній літературі, яка є прекрасною даниною цій загадковій людині.

На екрані Шпрекельсен формує потужне романтичне та професійне партнерство зі своєю дружиною Лів (Сідсе Бабетт Кнудсен – 150 міліграмів), асистенткою, яка займається деталями, що обтяжують художника. Вона захищає його, стримує і часто згладжує його перепади настрою, іноді за його власний кошт. Хоча Шпрекельсен викликає захоплення за свою палку відданість таким важливим ідеям, він помиляється, не адаптуючись достатньо, бо це коштує йому проекту та життя.

Зіткнення з реальністю

Відданий справі свого життя, архітектор буде сильно вражений, і його амбіції та художня цілісність будуть розбиті через типово французькі недоліки. Ці адміністративні, технічні, бюджетні та політичні недоліки символізують два персонажі. звикли розбиратися у складнощах таких проектів, які, як не парадоксально, іноді візьмуть архітектора під своє крило, а іноді перешкоджатимуть його роботі. Так, Субілон, адміністратор, відповідальний за реалізацію проекту, є вигаданим персонажем, поєднанням кількох існуючих персонажів, якому Ксав'є Долан надає свої риси, пропонуючи через «свою руйнівну, мобільну, інтригуючу та амбітну натуру гумористичний контраст монолітним та похмурим аспектам Клаеса Банга». Або Поль Андре (Сванн Арло), більш прагматичний та адаптивний архітектор, відповідальний за проект, для якого робота має бути перед архітектором. Бо «НЕЗНАК З ВЕЛИКОГО АРКУ» майстерно грає на контрастах як між персонажами, так і між ситуаціями.

Інтимна та колективна трагедія

Фільм блискуче передає вплив цього зіткнення з реальністю на самого архітектора, а також на близькість пари. Стефан Демустьє має хист викликати сильну емпатію до своїх персонажів, за якими ми невпинно стежимо, незважаючи на їхні недоліки, як Мелісса в «Борго» чи Ліза в «Дівчині з...» Браслет. Режисеру вдається змусити глядача відчути те, через що він проходить, і зрозуміти його, не обов'язково симпатизуючи йому. Бо, будучи цілеспрямованим, впертим і складним, Шпрекельзен не викликає симпатії. Але його відчуженість, яка поступово перетворюється на розчарування, відчай і самотність, робить його надзвичайно привабливим.

"Parasocial" élu mot de l’année 2025 par le dictionnaire de Cambridge : un terme ancien qui revient en force

"Parasocial" a été élu le mot de l’année selon le dictionnaire de Cambridge. Loin d’être nouveau, cet adjectif a été particulièrement mis à l’honneur cette année.
Aujourd’hui, avec l’explosion des réseaux sociaux et des plateformes de streaming, les relations parasociales sont devenues monnaie courante. L’adjectif décrit ces relations à sens unique, dans lesquelles une personne ressent une forme d’attachement ou même d’amitié envers une personne publique, un influenceur, acteur ou chanteur, alors même que cette dernière ne le connaît pas.
À force de partager leur quotidien et leurs émotions, certaines célébrités créent un sentiment d’intimité très fort chez leur communauté. Pour les internautes, cela peut donner l’impression de les "connaître" : leurs goûts, habitudes, comme si elles faisaient partie de leur vie. Les plateformes encouragent d’ailleurs ce phénomène, notamment via les stories, les lives ou les formats de questions-réponses, qui renforcent cette illusion de proximité.
Colin McIntosh, du Cambridge Dictionary, va en ce sens : "Le terme parasocial reflète l’air du temps en 2025 […] Ce qui était autrefois un terme académique spécialisé est entré dans le langage courant". Selon lui, le site du dictionnaire a "enregistré des pics de recherches" pour le terme.
L’élection du mot " parasocial " en 2025 n’a donc rien de surprenant. Ce choix reflète une époque où la frontière entre vie publique et vie privée est plus floue que jamais, et où les relations humaines se réinventent à travers les écrans. Sera-t-il aussi votre mot de l’année ? Il ne vous reste plus que quelques jours pour participer à notre sondage, réalisé en collaboration avec Le Soir, afin d’élire le mot de l’année.

/«Парасоціальний» було обрано словом року за версією Кембриджського словника. Цей прикметник, зовсім не новий, цього року став особливо помітним.
Сьогодні, з бурхливим розвитком соціальних мереж та стрімінгових платформ, парасоціальні стосунки стали звичайним явищем. Прикметник описує ці односторонні стосунки, в яких людина відчуває певну прихильність або навіть дружбу до публічної особи, інфлюенсера, актора чи співака, навіть якщо останній їх не знає. Ділячись своїм повсякденним життям та емоціями, деякі знаменитості створюють дуже сильне відчуття близькості у своїй спільноті. Для інтернет-користувачів це може створити враження, що вони «знають» їх: їхні смаки, звички, ніби вони є частиною їхнього життя. Самі платформи заохочують це явище, зокрема через історії, прямі трансляції та формати запитань і відповідей, які підсилюють цю ілюзію близькості.
Колін Макінтош з Кембриджського словника погоджується: «Термін «парасоціальний» відображає дух часу у 2025 р. […] Те, що колись було спеціалізованим академічним терміном, увійшло у повсякденну мову». За його словами, веб-сайт словника «зафіксував сплески пошуку» цього терміна. Тому вибір слова «парасоціальний» як слова року у 2025 р. не дивує. Цей вибір відображає епоху, коли межа між публічним і приватним життям розмита як ніколи раніше, і коли людські стосунки переосмислюються через екрани. Чи стане це також вашим словом року? У вас залишилося лише кілька днів, щоб взяти участь у нашому опитуванні, проведеному у співпраці з Le Soir, щоб вибрати слово року. 

On connaît "forcément quelqu'un qui s'est fait avoir"

1. On connaît "forcément quelqu'un qui s'est fait avoir" : Julien Courbet dénonce l'une des pires escroqueries des 30 dernières années
Ça peut vous arriver

Des milliers de personnes concernées, et jusqu'à parfois 20 000 euros par victime... C'est sans conteste l'une des plus grosses arnaques de ces dernières décennies en France selon Julien Courbet

Julien Courbet l'assure : c'est "l'une des plus belles arnaques de ces trente dernières années". Il faut dire que les chiffres ont de quoi donner le vertige : des milliers de victimes qui ont toutes perdu entre 8 000 et 10 000 euros, voire jusqu'à 20 000 euros pour certaines, pour un préjudice total estimé à plus de 25 millions d'euros. "Cette enquête est concernante, car on a forcément quelqu'un dans son entourage qui s'est fait avoir", explique l'animateur auprès de 20 minutes, à propos du dernier numéro d'Arnaques ! L'équipe de l'émission a investigué pendant plus d'un an pour tenter de comprendre les rouages de cette escroquerie monumentale, recueillant les témoignages de nombreuses victimes à travers toute la France.
/«Ми всі знаємо когось, кого ошукали»: Жульєн Курбе викриває одну з найгірших афер останніх 30 років. Постраждали тисячі людей, а іноді до 20 000 євро на жертву... Це, безсумнівно, одна з найбільших афер останніх десятиліть у Франції, за словами Жульєна Курбе.

Жульєн Курбе стверджує: це «одна з найбільших афер останніх тридцяти років». Цифри справді вражають: тисячі жертв, кожна з яких втрачає від 8 000 до 10 000 євро, а деякі навіть до 20 000 євро, що становить загальну оцінку в понад 25 мільйонів євро.
«Це розслідування актуальне, тому що ми всі неминуче знаємо когось, кого ошукали», – пояснив ведучий програмі «20 хвилин» щодо останнього епізоду «Афери!».
Команда шоу розслідувала ситуацію понад рік, щоб спробувати зрозуміти, як працює ця масштабна афера, збираючи свідчення численних жертв по всій Франції.
2. L'homme derrière cette machinerie ? Sadri Fegaier.
Devenu à 38 ans le plus jeune milliardaire de France, il a finalement été condamné à deux ans de prison à l'issue de son procès en décembre 2024.
Aujourd'hui en liquidation judiciaire, l'entreprise qu'il a fondée est endettée à hauteur de 500 millions d'euros. C'est par le biais de la SFAM (Société française d'assurance multirisque, devenue ensuite Indexia Group) – spécialisée dans les assurances de téléphones et d'ordinateurs – que le businessman a élaboré cette malversation de grande ampleur.
Julien Courbet détaille le mécanisme de cette arnaque "super intelligente", élaborée sur plusieurs méthodes différentes : des ventes forcées, des faux contrats avec falsification des signatures, mais aussi et surtout, la multiplication des prélèvements à l'insu des consommateurs.

En plus de sa peine de prison et d'une amende de 300 000 euros, Sadri Fegaier a aussi reçu l'obligation de rembourser les victimes de son escroquerie... et de restituer les 14 millions d'euros qu'il doit à l'Urssaf. Bien sûr, l'homme d'affaires a fait appel de cette décision, et la procédure de dédommagement des victimes s'annonce laborieuse. "Les clients pourront être remboursés selon une grille de lecture assez serrée, donnée par le tribunal : il faut justifier avoir été appelé, il faut justifier avoir eu une proposition de remboursement. C'est compliqué, mais il y aura des clients remboursés par ce prisme et, encore, sous condition de solvabilité", indique Me Emma Léoty. 
/Хто стоїть за цією схемою? Садрі Фегайєр. У 38 років він став наймолодшим мільярдером Франції, але зрештою був засуджений до двох років ув'язнення після суду в грудні 2024 р. Зараз компанія, яку він заснував, перебуває в процесі ліквідації та має борг у розмірі 500 мільйонів євро. Саме через SFAM (Société française d'assurance multirisque, пізніше перейменовану на Indexia Group), яка спеціалізується на страхуванні телефонів та комп'ютерів, бізнесмен організував це масштабне шахрайство.
Жульєн Курбе детально описує механізм цієї «суперінтелектуальної» афери, розробленої з використанням кількох різних методів: примусового продажу, підроблених контрактів з підробленими підписами, а також, і перш за все, збільшення кількості зняттів коштів без відома споживачів.
3. "Vous achetez dans une grande enseigne un portable ou un ordinateur, vous souscrivez à une assurance en cas de casse, de perte ou encore de vol, en vous disant que 10 euros par mois pour une assurance, ça vaut le coup. Et, au bout d'un moment, le client va s'apercevoir que le prélèvement mensuel n'est pas unique, et qu'il a été prélevé cinq fois, avec cinq intitulés et avec des montants différents", explique l'animateur.

En cinq ans, Benjamin explique avoir perdu 10 700 euros, pour une assurance qui aurait dû lui coûter 1 500 euros sur la même période. C'est seulement après tout ce temps qu'il a compris que de l'argent lui était prélevé sans raison, plusieurs fois par mois. Comme lui, certaines victimes ont remarqué que leurs comptes étaient ponctionnés par plusieurs sociétés différentes, toutes appartenant à Sadri Fegaier. 

Pire encore, des témoins racontent avoir été prélevés sans jamais avoir signé de contrat, ou transmis leurs coordonnées bancaires. En réalité, un seul mail proposant un contrat d'assurance, même sans réponse, suffisait à activer un abonnement. Et cela, grâce à un partenariat avec le groupe Fnac Darty, qui transmettait les informations bancaires des clients ayant acheté un téléphone ou un ordinateur.

En plus de sa peine de prison et d'une amende de 300 000 euros, Sadri Fegaier a aussi reçu l'obligation de rembourser les victimes de son escroquerie... et de restituer les 14 millions d'euros qu'il doit à l'Urssaf. Bien sûr, l'homme d'affaires a fait appel de cette décision, et la procédure de dédommagement des victimes s'annonce laborieuse. "Les clients pourront être remboursés selon une grille de lecture assez serrée, donnée par le tribunal : il faut justifier avoir été appelé, il faut justifier avoir eu une proposition de remboursement. C'est compliqué, mais il y aura des clients remboursés par ce prisme et, encore, sous condition de solvabilité", indique Me Emma Léoty.

/«Ви купуєте мобільний телефон або комп'ютер у великого роздрібного продавця, оформлюєте страховку на випадок поломки, втрати або крадіжки, думаючи, що 10 євро на місяць за страховку того варті. І через деякий час клієнт розуміє, що щомісячне зняття коштів – це не один платіж, а п'ять окремих зняттів, кожне з яких має різний опис та суму», – пояснює телеведучий.

За словами Бенджаміна, протягом п'яти років він втратив 10 700 євро на страховці, яка мала б коштувати йому 1500 євро за той самий період. Лише після всього цього часу він зрозумів, що з нього стягують кошти без причини, кілька разів на місяць. Як і він, деякі жертви помітили, що з їхніх рахунків списували кошти кілька різних компаній, усі з яких належать Садрі Фегаєру. Ще гірше те, що свідки повідомляли про списання коштів, навіть не підписуючи контракт і не надаючи своїх банківських реквізитів. Насправді, одного електронного листа з пропозицією страхового договору, навіть без відповіді, було достатньо для активації підписки. Це стало можливим завдяки партнерству з групою Fnac Darty, яка передавала банківську інформацію клієнтів, які придбали телефон або комп'ютер.

Окрім тюремного ув'язнення та штрафу в розмірі 300 000 євро, Садрі Фегаєру також було наказано відшкодувати збитки жертвам його шахрайства та повернути 14 мільйонів євро, які він винен французькому агентству соціального забезпечення Urssaf. Звичайно, бізнесмен оскаржив це рішення, і процес компенсації для жертв обіцяє бути складним. «Клієнти отримають відшкодування відповідно до досить суворих критеріїв, встановлених судом: вони повинні довести, що з ними зв'язалися та що вони отримали пропозицію про відшкодування. Це складно, але деякі клієнти отримають відшкодування завдяки цьому процесу, і навіть тоді, лише якщо вони зможуть довести свою платоспроможність», – пояснює адвокат Емма Леоті.
4. Bonjour tout le monde ! Ce matin, nous aiderons Imène. En août 2024, elle achète une citadine de 2020 à un professionnel pour 14.500€. Malheureusement, en septembre 2025, lors d’un contrôle de police, elle apprend que sa voiture est déclarée volée. Imène est même placée en garde à vue, elle passe plus d’une heure en cellule ! Imène porte plainte contre le vendeur, mais ce dernier nie toute responsabilité. Il refuse de la rembourser. Notre auditrice se retrouve aujourd’hui sans voiture et sans argent !

/Доброго ранку всім! Цього ранку ми збираємося допомогти Імен.
У серпні 2024 р. вона купує міський автомобіль 2020 р. випуску у професіонала за 14 500 євро. На жаль, у вересні 2025 р. під час поліцейської перевірки вона дізнається, що її автомобіль повідомлено про крадіжку. Імен навіть затримують і вона проводить понад годину в камері!
Імен подає скаргу на продавця, але він заперечує будь-яку відповідальність. Він відмовляється відшкодовувати їй збитки.
Наша слухачка залишається без машини та без грошей!

5. Retrouvez toutes les informations relatives à votre point juste ici. 
Un imprévu? Passez le relais en transférant ce mail à un proche.
/Знайдіть всю інформацію про ваш пункт видачі® тут! Несподівана подія? Передайте естафету, переславши цей лист другу або члену родини.

Après plus de 70 ans d'existence, cette enseigne déco culte ouvre enfin en France

Rares sont les enseignes déco nordiques à ne pas avoir de points de vente dans l'Hexagone, et pourtant, subsistait cette irrésistible finlandaise. Fondée en 1951, cette maison de design maîtrise l'art de l'imprimé comme personne. D'abord spécialisée dans la mode, elle est aujourd'hui une référence en décoration. Sa fondatrice, Armi Ratia se fait connaître et remarquer pour ses robes colorées aux imprimés audacieux et géométriques, à contre-courant de la mode de l'époque. Le succès est immédiat, notamment grâce au modèle Jokapoika ainsi qu'aux motifs d'artistes comme Maija Isola, créatrice du célèbre motif floral Unikko.
C'est plus tard, face à l'engouement pour ses fameux imprimés, que la marque étend son univers au linge de maison, à la vaisselle, au papier peint et aux accessoires déco, devenant une icône du design scandinave. Ce n'est donc pas un hasard si IKEA collabore avec elle en 2023, pour la collection Bastua. Ont suivi Uniqlo, Adidas, Crocs et, plus récemment, Artek. 
Ravie de combler ses fans Français, la marque a choisi d'ouvrir son tout premier magasin au cœur du Marais. Haut en couleurs, en accord total avec le credo de l'enseigne - "inviter chaque personne à être heureuse telle qu'elle est" - il distille joie de vivre et créations coups de cœur. Derrière sa façade verte, l'intérieur s'inspire de l'usine d'impression textile d'Helsinki : un lieu où architecture industrielle, motifs audacieux et ambiance chaleureuse se rencontrent. Le béton et l'acier côtoient des touches de couleur et de texture, tandis que les imprimés emblématiques se déploient sur les textiles, les céramiques et le mobilier, transformant la boutique en un dialogue vivant entre art et design.
Plus qu'un simple magasin, Marimekko Le Marais fait office de galerie vivante et de lieu de rencontre pour la communauté, un espace où le savoir-faire finlandais est mis en valeur à travers le prisme d'une vie moderne et joyeuse. Un lieu à l'image de l'effervescence créative de Paris : créatif, vibrant, inspiré - et profondément fidèle à ses racines nordiques. "Il était temps !", "La meilleure nouvelle de la semaine" peut-on lire parmi les nombreux commentaires enthousiastes sous la vidéo annonçant l'ouverture sur Instagram.
Envie de réveiller votre garde-robe ou votre intérieur cet automne ? Marimekko Le Marais n'attend que vous au 120 Rue Vieille du Temple dans le IIIe arrondissement de Paris, du lundi au samedi, de 11 h à 19 h et le dimanche de 12 h à 19 h. On s'y retrouve ?

/Рідко можна знайти скандинавські дизайнерські бренди без представництва у Франції, проте ця неперевершена фінська компанія залишилася. Заснований у 1951 році, цей дизайнерський дім опанував мистецтво друку як ніхто інший. Спочатку спеціалізуючись на моді, зараз він є провідним ім'ям у дизайні інтер'єрів. Його засновниця, Армі Ратія, вперше отримала визнання завдяки своїм барвистим сукням зі сміливими геометричними принтами, що відрізнялися від панівної моди того часу. Успіх був миттєвим, зокрема завдяки сукні Jokapoika та дизайну таких художників, як Майя Ізола, авторка знаменитого квіткового візерунка Unikko. Пізніше, у відповідь на зростання популярності своїх відомих принтів, бренд розширив свій асортимент, включивши постільну білизну, посуд, шпалери та декоративні аксесуари, ставши іконою скандинавського дизайну. Тож не випадково IKEA співпрацювала з нею у 2023 році для колекції Bastua. Uniqlo, Adidas, Crocs і, зовсім недавно, Artek наслідували цей приклад.

Радий догодити своїм французьким шанувальникам, бренд вирішив відкрити свій перший магазин у самому серці району Маре. Яскравий та ідеально відповідає кредо бренду – «запрошувати кожного бути щасливим таким, яким він є» – він випромінює радість життя та демонструє найпривабливіші дизайнерські рішення. За зеленим фасадом інтер'єр черпає натхнення з текстильної друкарні в Гельсінкі: місця, де поєднуються промислова архітектура, сміливі візерунки та тепла атмосфера. Бетон і сталь поєднуються з відтінками кольору та текстури, а фірмові принти бренду прикрашають текстиль, кераміку та меблі, перетворюючи магазин на живий діалог між мистецтвом та дизайном.
Marimekko Le Marais – це більше, ніж просто магазин, це яскрава галерея та громадський центр, простір, де фінська майстерність демонструється крізь призму сучасного та радісного способу життя. Це місце, яке відображає творчу енергію Парижа: креативне, яскраве, натхненне – і глибоко вірне своєму скандинавському корінню. «Настав час!» та «Найкращі новини тижня» – лише деякі з численних захоплених коментарів під відеороликом про відкриття в Instagram. Хочете оновити свій гардероб або дім цієї осені? Marimekko Le Marais чекає на вас за адресою 120 Rue Vieille du Tample у 3-му окрузі Парижа. Він працює з понеділка по суботу з 11:00 до 19:00 та у неділю з 12:00 до 19:00. Побачимося там?

Métro 3 : à Bruxelles, le contrôle démocratique mis à l’épreuve par un projet à la dérive

Métro 3 : à Bruxelles, le contrôle démocratique mis à l’épreuve par un projet à la dérive

Au parlement bruxellois, la commission spéciale sur le métro 3 s’est ouverte dans un climat tendu. L’enjeu, de contrôle démocratique d’un projet qui a largement déraillé, est de taille.

Je reste un peu sur ma faim. — Le député bruxellois Stijn Bex (Groen) a sans doute traduit un sentiment assez général à l’issue de la première session de la commission spéciale consacrée aux travaux du métro 3. Pendant plus de quatre heures, le vice-président de la Stib et le directeur de son service d’études ont apporté des réponses aux nombreuses (plus de cent au total !) questions des parlementaires régionaux. Motif de leur inquiétude : la tournure du chantier de cette nouvelle ligne de métro qui doit relier, du sud au nord de la Région, la station Albert (Forest) à Bordet (Evere), en passant par la gare du Nord.

/Метро 3: У Брюсселі демократичний нагляд випробовується проектом у безладі
У брюссельському парламенті спеціальний комітет з питань третьої гілки метро (3)  розпочав роботу в напруженій атмосфері.
Ставки високі: забезпечення демократичного нагляду за проектом, який значною мірою зійшов з рейок.
Мені хочеться більшого. — Брюссельський депутат Стейн Бекс (Грун), ймовірно, висловив досить поширену думку після першого засідання спеціального комітету, присвяченого проекту третьої гілки метро (3).
Протягом понад чотирьох годин віце-президент STIB (Брюссельської міжкомунальної транспортної компанії) та директор її дослідницького відділу відповідали на численні запитання (загалом понад сто!) від регіональних парламентарів.
Джерело їхнього занепокоєння: хід будівництва цієї нової лінії метро, ​​яка має з'єднати станцію Альберт (Форест) з Борде (Евер) через Північний вокзал з півдня на північ Брюссельського столичного регіону.

Je suis prof et si un élève ne respecte pas les règles, il recevra une punition. Comment expliquer aux enfants que je ne suis pas méchant ?

1. Je suis prof et si un élève ne respecte pas les règles, il recevra une punition. Comment expliquer aux enfants que je ne suis pas méchant ?

Cette réponse peut ne pas être une traduction fidèle de la réponse de 

Robert Martin

 dans Quora en anglais :

It is my responsibility to make sure students are following the rules. If a student does not follow the rules, he/she will receive a punishment. How do I explain to kids that I am not being mean? How do I explain to parents that I am not being mean?

J'ai participé à de nombreuses conférences de parents. Ma première suggestion serait de changer de langage. La punition implique un certain type de jugement. Le jugement se réfère à la valeur d'une personne plutôt qu'à la gestion d'un comportement. Vous pouvez gérer un comportement et respecter la divinité d'un enfant sans porter de jugement. Au lieu de punition, dites conséquence pour les comportements inadaptés. J'utilise la terminologie de l'affirmation pour les comportements adaptatifs et celle de la conséquence pour les comportements inadaptés. Je dis même que je parle du comportement de Johnny seulement, et non de Johnny, pour éviter qu'un parent ou un enfant ne me redirige vers un autre sujet que le comportement, comme mon enseignement. Pour moi, la gestion de la classe consiste à gérer les comportements inadaptés et à faire en sorte que l'élève devienne aussi adaptable que possible.
J'enseigne à l'individu aussi bien qu'au groupe. Il s'agit d'un post sur la façon dont je me suis adapté à différents groupes en fonction de leur capacité d'adaptation. Je le renvoie ici car je pense qu'il est utile pour répondre à votre question.
Un bon enseignant laisse le type d'apprenant dicter le type d'enseignant. Si j'avais un groupe d'apprenants nécessiteux et dysfonctionnels qui n'avaient pas établi de comportements de base, j'étais plus directif et plus strict dans mon approche. Si les apprenants s'adaptaient mieux et maîtrisaient les comportements de base, s'ils avaient plus de compétences techniques pour les matières enseignées, j'étais plus un meneur de jeu et j'avais une approche plus amusante. Je pouvais changer de rôle et les laisser enseigner pendant que je jouais le comique pendant un certain temps, et nos rôles pouvaient passer spontanément d'un jeu à l'autre au moment où l'on se concentrait sur la tâche à accomplir. Ce type d'apprentissage offre une telle flexibilité. On pouvait s'amuser davantage et l'apprentissage s'en trouvait même amélioré.
S'il s'agissait d'un groupe de durs à cuire qui se concentrait sur un comportement inadapté, sur la recherche de l'attention et sur des choses hors tâche, ils n'avaient souvent pas la flexibilité nécessaire pour me permettre de passer de l'humour à la concentration sur la tâche, et de jouer avec eux autant, parce que dès que j'étais drôle et que j'introduisais le jeu, il leur fallait une éternité pour revenir à la leçon instructive, et trop de temps était ainsi perdu. Moins l'apprenant était flexible et mature, plus je devais être directif, inflexible et sérieux.
Un bon enseignant lit l'apprenant non seulement en fonction de son niveau d'instruction, mais aussi en fonction de sa maturité et de son comportement d'apprentissage. Les classes, en tant que groupes, avaient leur propre personnalité et le bon enseignant assumait le rôle qu'il devait assumer pour créer les meilleures conditions de réussite et l'environnement d'apprentissage en classe le plus productif possible.

/Я вчитель, і якщо учень не дотримується правил, його покарають. Як пояснити дітям, що я не поводжуся погано?
Ця відповідь може не бути точним перекладом відповіді Роберта Мартіна на Quora англійською мовою:
Це мій обов'язок стежити за тим, щоб учні дотримувалися правил. Якщо учень не дотримується правил, він/вона отримає покарання. Як пояснити дітям, що я не поводжуся погано? Як пояснити батькам, що я не поводжуся погано?
Я відвідував багато батьківських конференцій. Моя перша пропозиція — змінити мову. Покарання передбачає певний вид судження. Судження стосується цінності людини, а не управління поведінкою. Ви можете керувати поведінкою та поважати цінність дитини, не виносячи судження. Замість покарання кажіть "наслідки" за неналежну поведінку. Я використовую термінологію ствердження для адаптивної поведінки та "наслідки" для дезадаптивної поведінки. Я навіть кажу, що говорю лише про поведінку Джонні, а не про самого Джонні, щоб запобігти тому, щоб батьки чи дитина спрямували мене на щось інше, ніж поведінка, наприклад, на моє викладання. Для мене управління класом полягає в управлінні неадаптивною поведінкою та забезпеченні максимальної адаптації учня.
Я навчаю як окрему людину, так і групи. Це публікація про те, як я адаптувався до різних груп на основі їхньої адаптивності. Я даю посилання на неї тут, бо вважаю, що це допоможе відповісти на ваше запитання.
Хороший вчитель дозволяє типу учня диктувати тип вчителя. Якщо у мене була група учнів, які потребують допомоги та не мають базової поведінки, які не сформували базової поведінки, я був більш директивним та суворішим у своєму підході. Якщо учні краще адаптувалися та опановували базову поведінку, якщо вони мали більше технічних навичок з предметів, що викладаються, я ставав більш фасилітатором і мав більш ігровий підхід. Я міг мінятися ролями та дозволяти їм навчати, поки я деякий час грав роль коміка, і наші ролі могли спонтанно переходити з однієї гри в іншу, коли ми зосереджувалися на поточному завданні. Такий тип навчання пропонує таку гнучкість. Ми могли б більше розважатися, і навчання навіть покращилося.
Якщо це була група сильних дітей, зосереджених на деструктивній поведінці, пошуку уваги та діяльності поза темою, їм часто бракувало гнучкості, щоб я міг плавно переходити від гумору до зосередження на завданні та максимально залучати їх. Щойно я був кумедним і пропонував гру, вони постійно поверталися до повчального уроку, марнуючи дорогоцінний час. Чим менш гнучким і зрілим був учень, тим більш директивним, негнучким і серйозним мав бути я.
Хороший учитель розуміє учня не лише з точки зору його освітнього рівня, але й його зрілості та стилю навчання. Класи, як групи, мають свої унікальні особистості, і хороший учитель відіграє необхідну роль у створенні найкращих умов для успіху та максимально продуктивного навчального середовища в класі.

2. Pourquoi vous êtes devenue prof? Vous avez été punie? On vous a forcée? Moi, j'voudrais pas. À ce prix-la!

3. Un incident diplomatique a secoué la Maison Blanche lors de la visite de la présidente du Conseil italienne, Giorgia Meloni. La traductrice Valentina Maiolini-Rothbacher, chargée de traduire les déclarations de la Première ministre, a eu un moment de difficulté, bafouillant et étant interrompue par Meloni elle-même, dont le regard a été décrit comme "fulminant". L'épisode a déclenché une vague de réactions, la traductrice étant profondément affectée.
"Ce qui s'est passé à la Maison Blanche est un revers terrible", a déclaré Maiolini-Rothbacher, exprimant son regret pour ce qui s'est passé. Je m'excuse, ça ne m'était jamais arrivé. La traductrice a expliqué que la difficulté est survenue lors de la traduction d'un passage complexe concernant les dépenses militaires. On parlait de dépenses militaires et au lieu de ça, je lisais les notes lentement, je reformulais les phrases, heureusement je n'ai pas dit de bêtises mais enfin...
L'incident a suscité embarras et discussions, de nombreux observateurs soulignant la pression et la difficulté du rôle de traducteur dans des contextes diplomatiques de haut niveau. La vidéo de l'épisode, qui montre les expressions de Meloni, décrites comme des "grimaces" et des "yeux au ciel", est devenue virale sur les réseaux sociaux, alimentant le débat.
Maiolini-Rothbacher a révélé n'avoir pas encore reçu de clarification directe de la part de la Première ministre. "Jusqu'à présent, seuls mes collègues m'ont appelé pour m'exprimer leur solidarité...", a-t-il déclaré, soulignant le soutien reçu de la communauté des traducteurs.
L'épisode à la Maison Blanche souligne la délicatesse de la communication dans les contextes diplomatiques et la pression à laquelle sont soumis les traducteurs, appelés à traduire avec précision et immédiateté des discours complexes. L'incident a également soulevé des questions sur le protocole et la gestion des traductions lors de réunions de haut niveau.
L'affaire représente, en fin de compte, un moment de difficulté pour la traductrice, mais aussi une occasion de réfléchir à l'importance d'une communication précise et professionnelle dans des contextes internationaux.
/ Дипломатичний інцидент сколихнув Білий дім під час візиту прем'єр-міністра Італії Джорджії Мелоні. Перекладачка Валентина Майоліні-Ротбахер, якій було доручено перекласти зауваження прем'єр-міністра, зіткнулася з труднощами, запинаючись на словах, і її перебила сама Мелоні, чий погляд був описаний як «розлючений». Цей епізод викликав хвилю реакцій, оскільки перекладачка була глибоко вражена.
«Те, що сталося в Білому домі, – це жахливий крок назад», – сказала Майоліні-Ротбахер, висловлюючи жаль з приводу того, що сталося. «Я перепрошую; зі мною такого ніколи раніше не траплялося». Перекладачка пояснила, що труднощі виникли під час перекладу складного уривку, що стосується військових витрат. Ми обговорювали військові витрати, а я повільно читала нотатки, перефразуючи речення. На щастя, я не сказала нічого дурного, але все ж...
Інцидент викликав збентеження та дискусії, багато спостерігачів наголосили на тиску та складності ролі перекладача у високопосадових дипломатичних контекстах. Відеозапис епізоду, на якому видно вирази обличчя Мелоні, описані як «гримаси» та «закочування очей», став вірусним у соціальних мережах, що розпалило дискусію. Майоліні-Ротбахер повідомила, що ще не отримала прямих роз'яснень від прем'єр-міністерки. «Поки що лише мої колеги зателефонували, щоб висловити свою солідарність», – сказала вона, наголосивши на підтримці, яку вона отримала від перекладацької спільноти.
Інцидент у Білому домі підкреслює делікатний характер комунікації в дипломатичному середовищі та тиск, з яким стикаються перекладачі, які повинні точно та швидко перекладати складні промови. Інцидент також порушив питання щодо протоколу та обробки перекладів на зустрічах високого рівня.
Зрештою, цей випадок є складним моментом для перекладача, але також можливістю замислитися над важливістю точного та професійного спілкування в міжнародному контексті.

4. Un avion est en route vers Toronto, quand une blonde en classe économique se lève et se déplace vers la classe première pour s'assoir. L'hôtesse de l'air la voit faire et lui demande de voir son billet.
Elle informe alors la blonde qu'elle a payé pour la classe économique et qu'elle doit s'asseoir à l'arrière. La blonde répond : «Je suis blonde, je suis belle, je vais à Toronto et je reste ici».
L'hôtesse de l'air se rend dans le cockpit et informe le pilote et le copilote qu'une blonde idiote est assise en première classe, qu'elle devrait être en classe économique et qu'elle refuse de retourner à sa place.
Le copilote retourne voir la blonde et essaie de lui expliquer que, comme elle n'a payé que pour la classe économique, elle doit quitter son siège et retourner à sa place.
La blonde répond : «Je suis blonde, je suis belle, je vais à Toronto et je reste ici. Le copilote dit au pilote qu'il devrait probablement demander à la police d'attendre à l'atterrissage pour arrêter cette blonde qui refuse d'écouter la raison.
Le pilote répond : «Vous dites qu'elle est blonde ? Je m'en chargerai m'en charger, je suis marié à une blonde. Je parle le blond». 
Il retourne vers la blonde et lui chuchote à l'oreille, et elle dit : « oh, je suis désolée». Elle se lève et retourne à sa place en classe économique.
L'hôtesse de l'air et le copilote sont étonnés et lui demandent ce qu'il a dit pour la faire bouger sans faire d'hystérie.
― Je lui ai dit : "La première classe ne va pas à Toronto".

/Літак летить до Торонто, коли блондинка в економ-класі встає та переходить до першого класу, щоб там сісти. 
Бортпровідниця це бачить та просить білявку показати квиток.
Потім бортпровідниця повідомляє блондинці, що оскільки та заплатила за економ-клас, то повинна сісти позаду. Блондинка відповідає: «Я блондинка, я красива, я їду до Торонто і залишаюся тут». 
Бортпровідниця йде до кабіни пілота та повідомляє пілоту та першому помічнику пілота, що в першому класі сидить дурна блондинка з квитком в економ-класі, проте вона відмовляється повертатися на своє місце.
Перший помічник пілота йде до блондинки та намагається пояснити їй, що, оскільки вона заплатила лише за економ, вона повинна залишити це місце та повернутися на своє місце.
Блондинка відповідає: «Я білявка, я гарна, я їду до Торонто і залишуся тут». 
Перший помічник пілота каже пілоту, що йому, мабуть, варто попросити поліцію почекати на посадці, щоб заарештувати цю блондинку, яка відмовляється слухати розумних доводів.
Пілот відповідає: «Ти кажеш, що вона блондинка? Я цим займуся. Я одружений з блондинкою. Я постійно розмовляю з блондинкою». 
Він йде до блондинки і щось шепоче їй на вухо, а вона каже: «О, вибачте». 
Вона встає і повертається на своє місце в економ-класі.
Стюардеса та перший помічник пілота вражені та запитують його, що він сказав, щоб вона звільнила місце, не піднімаючи галасу. 
― «Я сказав їй: «ПЕРШИЙ КЛАС НЕ ЇДЕ ДО ТОРОНТО».
5. Une blonde est dans un avion (la même qui était cachée dans un sac à pommes de terre), elle s'apprête à dormir parce que le vol va durer longtemps, lorsque le type assis à côté d'elle l'interpelle. Il a envie de se payer la tête de la blonde et lui propose un jeu pour passer le temps :
" Je te pose une question, et si tu ignores la réponse tu me donnes 5 euros. Puis tu me poses une question et si je ne sais pas répondre c'est moi qui te donne 5 euros. Ça marche ?".
La blonde refuse et se tourne de l'autre côté pour dormir. Le gars revient à la charge :
" Ok si tu ne sais pas répondre tu me donnes 5 euros, mais si je ne sais pas répondre à ta question je te donnerai 100 euros ! C'est mieux non ? ".
La blonde accepte. Le gars jubile intérieurement, aucune chance qu'une fille comme elle réponde juste...
Le type commence : " Quelle est la distance qui sépare la Terre de la Lune ? ".
La blonde hausse les épaules avec un sourire mignon et lui donne cinq euros. Puis elle pose sa question :
" Qu'est-ce qui a trois pattes en montant et quatre en descendant ? ".
Elle se tourne et reprend sa sieste tandis que le gars se creuse les méninges. Il voit pas du tout, alors il cherche sur le net. Il demande de l'aide sur les forums mais rien ! Il envoie des mails à des amis férus d'énigmes, personne n'a la réponse… Alors il réveille la blonde et lui donne ses 100 euros. Elle les empoche et se tourne pour reprendre sa sieste mais le gars qui n'en peut plus de mijoter, l'en empêche : " Alors, c'était quoi la réponse ?".
Sur ce la blonde hausse les épaules avec un sourire mignon, et elle lui donne un billet de cinq euros…
/Білявка летить у літаку. Вона готується спати, бо переліт має бути довгим, коли хлопець, що сидить поруч, звертається до неї. Він хоче пожартувати з нею та пропонує гру, щоб скоротати час:
— Я задам тобі запитання, і якщо ти не знаєш відповіді, ти даси мені 5 євро. Потім ти задаси мені запитання, і якщо я не знаю відповіді, я дам тобі 5 євро. Домовилися?
Блондинка відмовляється і засинає. Хлопець знову наполягає:
— Добре, якщо ти не знаєш відповіді, то ти даси мені 5 євро, але якщо я не знаю відповіді на твоє запитання, я дам тобі 100 євро! Хіба це не краще?
Блондинка погоджується. Хлопець потайки зловтішається: така дівчина, як вона, жодним чином не відповість правильно...
Хлопець починає:
— Яка відстань між Землею та Місяцем?
Блондинка з милою посмішкою знизує плечима та дає йому п'ять євро. Потім вона ставить своє запитання:
— У чого три ніжки вгору йдуть, а чотири вниз?
Вона відвертається від нього і знову вкладається спати, поки хлопець ламає голову. Він ніяк не може зрозуміти, як відповісти, тому шукає в інтернеті. Він просить допомоги на форумах, але — нічого! Він пише електронні листи друзям, які захоплюються головоломками, але ні в кого немає відповіді... Тож він будить блондинку та дає їй свої 100 євро. Вона кладе їх у кишеню та повертається, щоб знову спати, але хлопець, який більше не може страждати, зупиняє її:
— То яка ж була відповідь?
На цьому білявка з милою посмішкою знизує плечима і дає йому п'ятиєврову купюру...

6. Avez-vous une autre phrase pour terminer cet exercice ou souhaitez-vous passer à une autre page ? /У вас є ще одне речення для виконання цієї вправи, чи ви хочете перейти на іншу сторінку?

7. Le tribunal du travail de Nivelles a rendu son verdict dans l’affaire qui oppose P.P., professeur de psychologie à l’UC Louvain, à son employeur. L’affaire avait secoué la faculté de psychologie. Pour rappel, le professeur, nommé depuis plus de 20 ans et proche de la pension, avait été suspendu trois mois sans salaire après la plainte en 2023 d’une doctorante pour agression sexuelle.
/ Трудовий суд Нівеля виніс вердикт у справі між П.П., професором психології в Університеті Лувена, та його роботодавцем. Ця справа сколихнула факультет психології. Нагадаємо, що професор, який обіймав посаду понад 20 років і наближався до пенсії, був відсторонений від роботи на три місяці без збереження заробітної плати після того, як докторант подав скаргу на сексуальне насильство у 2023 р.

France : la remise en liberté de Nicolas Sarkozy tranchée par la justice ce lundi

Après trois semaines de détention, l’ancien président condamné pour association de malfaiteurs dans l’affaire libyenne pourrait sortir de prison dès ce lundi. Une décision est attendue à 13h30. Avant son procès en appel, Nicolas Sarkozy redevient présumé innocent. 
Il est apparu ce lundi matin sur un écran. Le teint pâle, vêtu d’un pull et d’un costume bleu marine. A ses côtés, l’un de ses avocats, Jean-Michel Darrois. C’est en visioconférence depuis la prison de la Santé que Nicolas Sarkozy a assisté à l’audience de la cour d’appel de Paris chargée de statuer sur sa demande de remise en liberté.

/Після трьох тижнів ув’язнення колишній президент, засуджений за змову в лівійській справі, може бути звільнений з в’язниці вже цього понеділка. Рішення очікується о 13:30. Перед апеляційним розглядом Ніколя Саркозі знову вважається невинним.

Він з’явився на екрані цього понеділка вранці. Блідий, він був одягнений у светр і темно-синій костюм. Поруч з ним був один з його адвокатів, Жан-Мішель Дарруа. Ніколя Саркозі був присутній на слуханні в Апеляційному суді Парижа, який мав винести рішення щодо його клопотання про звільнення, через відеоконференцію з в'язниці Ла-Санте.