« C’est du français ! » : De qui « homme » est-il le nom ? /«Це французька!» » : Чиє ім'я «чоловік»?

1. Le mot homme peut désigner un individu de sexe masculin. Il est alors synonyme de mâle et correspond au sens du latin vir, qui a donné viril… ou virago « femme à l’allure masculine ». Il connote la puissance, l’énergie du masculin. Dans ce sens spécifique, homme exclut femme.
Le mot homme peut aussi désigner un être vivant du genre humain, dans sa dimension animale (« l’homme est un être, mâle ou femelle, de la famille des hominidés ») ou existentielle («l’homme est un être humain considéré comme un être social»). Cette signification était présente dans le mot latin homo, hominis, qui a donné le pronom on et le mot homme. Dans ce sens générique, homme inclut femme.

/Слово чоловік може позначати особину чоловічої статі. Тоді це є синонімом чоловіка і відповідає значенню латинського vir, яке означає viril… або virago «жінка з чоловічою зовнішністю». Це означає силу, енергію чоловічого начала. У цьому конкретному сенсі чоловік виключає жінку.

Слово людина також може позначати живу істоту людського роду в її тваринному вимірі («людина — це істота, чоловіча чи жіноча, із сімейства гомінідів») або екзистенціальному («людина — це людська істота, яка розглядається як соціальна істота»). Це значення було в латинському слові homo, hominis, яке дало займенник on і слово людина. У цьому загальному значенні чоловік включає жінку.

2. Pourquoi je ne dis pas : l’Homme

Parmi les conventions pour s’exprimer de manière inclusive, la plus simple est certainement celle-ci: ne pas dire « l’homme » (ou l’Homme) pour désigner l’humanité. Pourtant, l’idée largement répandue selon laquelle le mot « homme » contient le mot « femme » quand on parle par exemple de « l’homme préhistorique » ou de la Déclaration des droits de l’homme et du citoyen ne résiste pas vraiment à un examen consciencieux du contexte historique et politique dans lequel le mot « homme » a pris ce sens englobant d’humanité.

Eliane Viennot, professeuse émérite de littérature qui a consacré plusieurs ouvrages devenus des références au sujet de la masculinisation de la langue française, vient de publier un petit opus qui fait le point sur ce sujet, avec ce titre parfaitement provocateur, En finir avec l’homme, chronique d’une imposture, paru aux Editions iXe.

/Серед конвенцій для вираження себе в інклюзивний спосіб, найпростіший, безперечно, такий: не говорити «людина» (або Людина), щоб позначити людство. Проте широко поширена думка про те, що слово «чоловік» містить слово «жінка», коли йдеться, наприклад, про «доісторичну людину» чи про Декларацію прав людини і громадянина, насправді не витримує сумлінного вивчення історичного та політичного контексту, в якому слово «чоловік» набуло цього всеохоплюючого значення людства.

Еліан Вієно, почесний професор літератури, яка присвятила кілька праць, які стали посиланнями на тему маскулінізації французької мови, щойно опублікувала невеликий опус, який підбиває підсумки цієї теми, під такою досконало провокативною назвою En finir avec l’homme, chronique d’une imposture, опублікований Editions iXe.
La principale idée de l’ouvrage est la suivante : le mot « homme » a depuis son origine et pendant des siècles désigné les individus masculins uniquement sans ambiguïté. Mais différents évènement ont contribué à lui donner progressivement un sens englobant, en même temps que l’omniprésence du mot « homme » faisait disparaître les femmes en tant que sujets politiques, renforçant leur statut d’objet. Parler de l’homme en ce sens, c’est ne plus parler des femmes.
/Основна ідея книги полягає в наступному: слово «чоловік» з моменту свого виникнення і протягом століть без двозначності позначало лише осіб чоловічої статі. Але різні події сприяли поступовому наданню йому всеосяжного значення, водночас як повсюдність слова «чоловік» призвела до того, що жінки зникли як політичні суб’єкти, зміцнивши їхній статус об’єктів. Говорити про чоловіка в цьому сенсі означає більше не говорити про жінок.

3. Des siècles sans ambiguïté : un homme n’est pas une femme /Одвічна однозначність: чоловік — не жінка

Une des raisons fréquemment mises en avant pour justifier l’emploi « d’homme » dans un sens englobant d’humanité est étymologique: l’origine du mot « homme » en français est la déclinaison hominem du mot latin homo qui lui-même signifie « individu appartenant à l’espèce humaine » (quel que soit son sexe, donc) et qui a aussi donné le pronom indéfini « on ». Le mot homme contiendrait donc en lui cette double représentation et cette définition est aujourd’hui largement admise dans les dictionnaires.
Premier étonnement pour la lectrice contemporaine que je suis : la langue française est loin d’avoir d’emblée donné au mot « homme » le sens englobant d’humanité, mais l’a bien utilisé en premier lieu pour désigner uniquement l’humain de sexe masculin. Avec la création de l’Université de Paris vers 1300 va s’ouvrir une première phase de formalisation de la langue française, et à cette époque le mot « homme » n’est pas considéré comme un équivalent du mot homo du point de vue du sens (c’est-à-dire qu’homme n’est pas synonyme d’être humain):

« Homo signifie homme et femme, et nul mot de français n’a d’équivalent ; et pour ce, cette (…) proposition est fausse : femme est homme »

Nicole d’Oresme, vers 1360

Dans les siècles qui suivirent, cette absence totale d’ambiguïté se retrouve dans tous les ouvrages des philosophes de l’époque, de Montaigne à La Boétie, où le mot « homme » signifie bien le mâle, les femmes n’étant jamais incluses dans ce mot (et donc très peu le sujet des-dits ouvrages). On a tendance à lire avec notre vision actuelle du mot « homme » les textes des Lumières comme Le Discours sur l’origine et les fondements de l’inégalité parmi les hommes de Rousseau, au titre qu’on a envie de croire inclusif. Mais Eliane Viennot démontre que là encore, le mot « homme » est en réalité bien pris dans le sens d’être humain mâle, et que c’est de l’inégalité entre les individus masculins qu’on parle, pas des autres car la place des femmes est alors déjà définie : dans l’espace domestique, pas dans l’espace politique.
La Déclaration des droits de l’homme et du citoyen de 1789 se situe dans cette même veine, qui exclut dans son titre comme dans son contenu les femmes, les enfants et une partie des hommes d’ailleurs. Dans cette déclaration, le masculin employé à travers le texte n’est pas un masculin générique qui représenterait tous les individus, mais bien un masculin spécifique, écrit par des hommes pour des hommes.
Malgré les protestations de certain·es partisan·es d’une égalité de droits entre les sexes (comme Olympe de Gouge ou Condorcet), ce texte et tous les textes constitutionnels ou législatifs qui vont suivre vont continuer à parler des droits et devoirs des individus masculins, et eux seulement, ne mentionnant le mot « femmes » que très rarement pour réaffirmer leur exclusion des droits et ce jusqu’en 1946.

/Однією з причин, які часто висувають для виправдання використання слова «людина» в загальному сенсі людства, є етимологічна: походження слова «людина» у французькій мові є відмінюванням hominem латинського слова homo, яке саме по собі означає «особа, що належить до людського виду» (незалежно від їхньої статі, отже), і яке також породило невизначений займенник «on». Таким чином, слово людина містило б це подвійне представлення, і це визначення сьогодні широко прийняте в словниках.

Перший сюрприз для сучасного читача, яким я є: французька мова далеко не відразу надала слову «людина» всеохоплюючого значення людства, а вживала його насамперед для позначення лише людини чоловічої статі. Зі створенням Паризького університету близько 1300 року розпочався перший етап формалізації французької мови, і в той час слово «людина» не вважалося еквівалентом слова homo з точки зору значення (тобто людина не є синонімом людини):

«"Homo" означає чоловік і жінка, і жодне французьке слово не має еквівалента; і тому це (…) твердження є хибним: жінка є чоловіком» /Ніколь д’Оресм, близько 1360 р.

У наступні століття цю повну відсутність двозначності можна знайти в усіх працях філософів того часу, від Монтеня до Ла Боетьє, де слово «чоловік» явно означає чоловіка, жінки ніколи не включалися в це слово (і тому дуже рідко були предметом цих робіт). Ми схильні читати тексти епохи Просвітництва, такі як «Дискурс Руссо про походження та основи нерівності між людьми», з нашим поточним баченням слова «людина», заголовком, у який ми хочемо вірити, що він всеосяжний. Але Еліан Вієннот демонструє, що тут слово «чоловік» насправді вживається в значенні чоловічої істоти, і що ми говоримо про нерівність між чоловіками, а не іншими, оскільки місце жінки тоді вже визначене: у внутрішньому, а не в політичному просторі.

Декларація прав людини і громадянина 1789 р. в тому ж ключі, яка виключає у своїй назві та у своєму змісті жінок, дітей і частину чоловіків в інших місцях. У цьому твердженні чоловічий рід, який використовується в тексті, є не загальним чоловічим рідом, який би представляв усіх індивідів, а радше конкретним чоловічим рідом, написаним чоловіками для чоловіків.

Незважаючи на протести деяких прихильників рівності прав між статями (таких як Олімп де Гуж або Кондорсе), цей текст і всі наступні конституційні чи законодавчі тексти продовжували говорити про права та обов’язки осіб чоловічої статі, і лише про них, лише дуже рідко згадуючи слово «жінки», щоб підтвердити їх позбавлення прав до 1946 р.
4. Bible et Académie Française aux origines du glissement de sens /Біблія та Французька Академія біля витоків зміни значення

Eliane Viennot décrit comment les premiers traducteurs de la Bible du latin au français ont ouvert la brèche à ce glissement de sens en traduisant hominem en « homme » alors qu’il aurait du être traduit dans ce contexte par « humain » pour respecter le sens originel du texte. Si le mot homme a été choisi au lieu d’un autre, c’était plus par choix politique (inscrire l’assujettissement des femmes aux hommes dans les préceptes de la Bible) que par pertinence de sens.

C’est dans le premier Dictionnaire de l’Académie Française paru en 1694 que pour la première fois est proposée une définition du mot « homme » qui englobe aussi les femmes :

Homme : animal raisonnable. En ce sens, il comprend toute l’espèce humaine, et se dit de tous les deux sexes.

Dictionnaire de l’Académie Française, 1694

C’est dans cette même édition du Dictionnaire que sont aussi supprimés les mots désignant le féminin de certains métiers comme « autrice », « philosophesse », « peintresse », « traductrice », l’Académie invitant à utiliser le masculin de ces mots pour désigner les femmes qui (oseraient) pratiquer ces métiers. C’est un des éléments déclencheurs de ce qu’on appelle la masculinisation de la langue française.

/Еліан Вієнно описує, як перші перекладачі Біблії з латинської на французьку відкрили пролом у цій зміні значення, переклавши hominem як «людина», тоді як у цьому контексті його слід було перекладати як «людина», щоб поважати оригінальне значення тексту. Якщо слово «чоловік» було вибрано замість іншого, це сталося радше через політичний вибір (щоб включити підкорення жінок чоловікам у заповіді Біблії), ніж через релевантність значення.

Саме в першому словнику Французької академії, опублікованому в 1694 р., вперше було запропоновано визначення слова «чоловік», яке також включало жінок:

Людина: розумна тварина. У цьому сенсі воно охоплює весь людський рід і стосується обох статей. ― Словник Французької Академії, 1694

У тому самому виданні Словника також видалено слова, що позначають жіночу форму певних професій, таких як «autrice», «philosophesse», «peintress», «translator», Академія запрошує використовувати форму чоловічого роду цих слів для позначення жінок, які (наважуються) займатися цими професіями. Це один із тригерів того, що ми називаємо маскулінізацією французької мови.

5. 20e siècle : résistance française à l’inclusion des femmes & majuscule / XX століття: Французький опір включенню жінок і великої літери

Malgré l’obtention du droit de vote pour les femmes en 1944 et la mention explicite dans la Constitution de la IVe République en 1946 de la garantie de droits égaux pour les hommes et les femmes, le 20e siècle ne sera pourtant pas celui d’un retour au sens originel du mot « homme » comme individu masculin.

D’abord, en 1948, alors que la plupart des pays du monde adoptent la traduction inclusive human rights (droits humains) dans la Déclaration universelle des droits, grâce notamment aux efforts d’Eleanor Roosevelt, la France conserve, elle, l’expression « droits de l’homme ».
La Constitution de la Ve République efface ensuite la mention ajoutée précédemment de la garantie des droits aux femmes.
Et les décennies qui vont suivre vont voir se succéder les tentatives de maintien du sens englobant du mot « homme », avec le renforcement d’une innovation apparue plus tôt dans le siècle : la majuscule. « L’homme » désignerait donc le mâle et « l’Homme » le genre humain, en référence à la manière dont les scientifiques distinguent genre et espèce, comme par exemple dans Homo erectus.
Même si elle n’est officialisée qu’en 1990 par son entrée dans le Dictionnaire de l’Académie Française, cette majuscule de prestige qui aiderait à distinguer deux sens du mot homme / Homme a rencontré en franc succès dès son inception dans les années 1930 : en 1938, le musée d’Ethnographie du Palais du Trocadéro devient « Musée de L’Homme » ; en 1959, on appelle en français « Cours de justice des droits de l’Homme » la cour européenne ailleurs appelée « des droits humains », etc.

C’est donc en faisant fi de tous les changements intervenus depuis soixante-dix ans, dans la terminologie comme dans la société et la vie politique, que les hommes au pouvoir en France ont maintenu une formule désormais à double sens.

Eliane Viennot

/Незважаючи на те, що в 1944 р. жінки отримали право голосу, а в Конституції Четвертої республіки 1946 р. було чітко вказано гарантію рівних прав чоловіків і жінок, XX-е ст. не було поверненням до початкового значення слова «чоловік» як особи чоловічої статі.

По-перше, у 1948 р., коли більшість країн світу прийняли інклюзивний переклад прав людини у Загальній декларації прав, зокрема завдяки зусиллям Елеонори Рузвельт, Франція зберегла вислів «права людини».

Тоді Конституція П’ятої республіки стирає додану раніше згадку про гарантії прав жінок.

І в наступні десятиліття була низка спроб зберегти всеохоплююче значення слова «людина» з посиленням нововведення, яке з’явилося на початку століття: великої літери. Таким чином, «людина» означатиме чоловіка, а «людина» — людський рід, у зв’язку з тим, як вчені розрізняють стать і вид, як, наприклад, у Homo erectus.

Незважаючи на те, що вона не була офіційно оприлюднена до 1990 р., коли вона увійшла до словника Французької академії, ця престижна велика літера, яка допомагає розрізнити два значення слова man / Homme, мала великий успіх із самого початку в 1930-х роках: у 1938 р. Етнографічний музей у Палаці Трокадеро став «Musée de L’Homme»; У 1959 р. Європейський суд, який в інших місцях називався «з прав людини», французькою мовою називався «Суд з прав людини» тощо.

Таким чином, ігноруючи всі зміни, що відбулися за останні сімдесят років, у термінології, а також у суспільстві та політичному житті, чоловіки при владі у Франції зберегли формулу, яка зараз має подвійне значення. /Еліан Вієнот

6. Mais pourquoi c’est important ? /Але чому це важливо?

Comme le rappelle Pascal Gygax dans Le cerveau pense-t-il au masculin ? 40 ans d’études de psycholinguistique ont prouvé que les mots forgent nos représentations : les femmes postulent moins à des emplois dont les annonces sont rédigées au masculin et les plus jeunes filles se projettent moins dans les métiers décrits au masculin. Les femmes se sentent moins représentées et concernées par le masculin dit « générique ».
Parler d’homme (ou d’Homme pour les adeptes de la majuscule) pour désigner l’humanité contribue non seulement à ne pas représenter les femmes, à ne pas s’adresser à elles mais surtout à ne pas penser leur place dans la société.
Des alternatives existent pour remplacer ce mot en français (humain, genre humain, personne humaine) et de plus en plus d’associations ou groupes ayant le mot « homme » dans leur nom le changent pour une version plus inclusive, comme La Ligue des droits de l’Homme belge devenue La ligue des droits humains en 2018.
Mais dans encore trop de musées, de livres scolaires, d’universités, on parle de « l’homme ».

/Як нагадує нам Паскаль Гігакс у книзі «Чи мозок мислить чоловічими термінами?» 40 років психолінгвістичних досліджень довели, що слова формують наші уявлення: жінки менше претендують на вакансії, оголошення яких написані в чоловічому роді, а молоді дівчата менше проектують себе на вакансії, описані в чоловічому роді. Жінки відчувають себе менш представленими та стурбованими так званим «загальним» чоловічим началом.

Говорячи про чоловіка (або чоловіка для тих, хто віддає перевагу великим літерам) для позначення людства, це сприяє не тільки тому, щоб не репрезентувати жінок, не звертатися до них, але, перш за все, не думати про їхнє місце в суспільстві.

Існують альтернативи, щоб замінити це слово французькою мовою (humain, genre humain, personne humaine), і все більше асоціацій або груп, які містять слово «людина» у своїй назві, змінюють його на більш інклюзивну версію, як-от Бельгійська ліга прав людини, яка стала Лігою прав людини у 2018 році.

Але в багатьох музеях, шкільних підручниках і університетах ми все ще говоримо про «людину».

7. Enfin, en plus d’invisibiliser les femmes ce mot contribue à une vision du genre où les personnes non-binaires ou intersexes sont absentes.

Pourquoi ne pas faire simple, et surtout faire juste, c’est-à-dire conforme à l’évidence et la simplicité du sens mais aussi à ce qui est bon pour l’égalité de représentation de toutes et tous ?
Si comme le disent certain·es anti-féministes, on devait se concentrer d’avantage sur ce qui nous rassemble que ce qui nous différencie, alors commençons par là : nous sommes toutes et tous des êtres humains.

/Але чому це важливо?

Як нагадує нам Паскаль Гігакс у книзі «Чи мозок мислить чоловічими термінами?» 40 років психолінгвістичних досліджень довели, що слова формують наші уявлення: жінки менше претендують на вакансії, оголошення яких написані в чоловічому роді, а молоді дівчата менше проектують себе на вакансії, описані в чоловічому роді. Жінки відчувають себе менш представленими та стурбованими так званим «загальним» чоловічим началом.

Говорячи про чоловіка (або Чоловіка для тих, хто віддає перевагу великим літерам) для позначення людства, це сприяє не тільки тому, щоб не репрезентувати жінок, не звертатися до них, але, перш за все, не думати про їхнє місце в суспільстві.

Існують альтернативи, щоб замінити це слово французькою мовою (humain, genre humain, personne humaine), і все більше асоціацій або груп, які містять слово «людина» у своїй назві, змінюють його на більш інклюзивну версію, як-от Бельгійська ліга прав людини, яка стала Лігою прав людини у 2018 р.

Але в багатьох музеях, шкільних підручниках і університетах ми все ще говоримо про «людину».

Qu'est-ce que ça fait d'être vraiment vieux, sachant que la mort est imminente ?

1. Dans la tête ça ne fait absolument rien ! J'ai toujours l'impression d'avoir 20 /vingt/ ans ! Pour ce qui est du corps ça change bien sûr… on court moins vite !!! On se regarde un peu moins souvent dans un miroir histoire de se dire qu'on porte encore bien les années que la vie nous a donné.

La réalité ne ment pas même si dans son éternelle bonté elle vous a laissé, malgré le temps qui a passé, un peu de ce charme qui jadis vous caractérisait tant et vous rendait si séduisant(e).

La mort imminente ? Oui, sans aucun doute, mais il faut tout relativiser ! On se baigne, on patauge, on batifole dans notre passé alors que le présent est là et nous possède, ouvrant déjà la porte au futur qui s'engouffrera dans quelques secondes à peine.

/Що відчуваєш бути по-справжньому старим, знаючи, що смерть неминуча?

В голові це абсолютно нічого не робить! Я все ще відчуваю себе 20! Що стосується тіла, все, звичайно, змінюється ... ми бігаємо повільніше!!! Ми трохи рідше дивимося на себе в дзеркало, щоб просто сказати собі, що ми все ще переживаємо роки, які подарувало нам життя.

Реальність не бреше, навіть якщо у своїй вічній доброті вона залишила вам, незважаючи на час, що минув, трохи тієї чарівності, яка колись так характеризувала вас і робила таким привабливим.

Неминуча смерть? Так, безсумнівно, але на все треба дивитися з точки зору! Ми купаємося, ми гуляємо, ми бавимося в нашому минулому, тоді як сьогодення є і володіє нами, уже відкриваючи двері в майбутнє, яке вривається буквально за кілька секунд.

Qu'est-ce que bitcoin évolution et comment ça marche?

2.  Quelle est l'histoire la plus absurde que vous ayez jamais entendue ? Celle d'un suicide incroyablement étrange.
Ronald Opus a décidé de mettre fin à ses jours, en se jetant du dixième étage de l'immeuble où il habitait. Il a laissé un message à sa famille pour expliquer le motif de son suicide : le désespoir de la vie.
Sauf que le rapport d'autopsie, sorti le 23 Mai 1994, a indiqué que Ronald était mort… d'une balle dans la tête !
En plein milieu de la chute de Ronald, une balle a transpercé la fenêtre d'un appartement et s'est logée dans son crâne. Il est mort sur le coup. La balle avait été tirée depuis le 9è étage, où un couple se disputait. Ils avaient l'habitude de se quereller, et le mari avait menacé de tirer sur sa femme.
Dans l'agitation, le coup est parti accidentellement, est passé par la fenêtre, et a atteint Ronald Opus. Le cas de suicide est donc devenu un cas d'homicide involontaire.
Mais le plus fou reste à venir. Lors du procès, les époux ont insisté sur le fait qu'ils croyaient le pistolet déchargé. En réalité, un des amis du couple avait vu leur fils charger le pistolet, à l'insu de ses parents. Sa mère avait empêché qu'il touche une aide financière, et il désirait se venger. Connaissant le tempérament du couple, il comptait sur un tir accidentel de son père pour tuer sa mère, de telle manière qu'il finirait lui-même en prison.
L'enquête est donc passée d'homicide involontaire du père, à homicide involontaire + tentative de meurtre de son fils.
Mais si vous pensez que ça s'arrête là, alors vous avez tort.
L'identité du fils qui a mis la balle dans le pistolet est… RONALD OPUS ! À cause de la détérioration de sa situation financière et du retard de son père à tuer sa mère, il avait décidé de mettre fin à ses jours. Et c'est pendant qu'il se suicidait qu'il a encaissé la balle qu'il avait lui-même mise !
Ronald Opus est donc devenu à la fois l'assassin et la victime. 

/Яка найабсурдніша історія, яку ви коли-небудь чули? — Про неймовірно дивне самогубство.
Рональд Опус вирішив покінчити з життям, викинувшись з десятого поверху будинку, де він жив. Він залишив повідомлення рідним, щоб пояснити причину самогубства: зневіра в житті.
За винятком того, що звіт про розтин, опублікований 23 травня 1994 року, показав, що Рональд помер... від пострілу в голову!
Прямо посеред падіння Рональда куля пробила вікно квартири і застрягла йому в черепі. Він помер миттєво. Куля була випущена з 9-го поверху, де посварилася пара. Вони сварилися, а чоловік погрожував розстріляти дружину.
У метушні випадково постріл пролунав, пройшов через вікно і влучив у Рональда Опуса. Тому справа про самогубство стала справою про ненавмисне вбивство.
Але найбожевільніша частина ще попереду. Під час суду подружжя наполягало на тому, що вони вважали, що пістолет був незаряджений. Насправді один із друзів подружжя бачив, як їхній син заряджав рушницю, не знаючи його батьків. Мати перешкоджала йому отримати матеріальну допомогу, і він хотів помститися. Знаючи вдачу подружжя, він розраховував на випадковий постріл батька, щоб убити його матір, щоб сам опинився у в'язниці.
Тому слідство перейшло від умисного вбивства батька до умисного вбивства + замах на вбивство сина.
Але якщо ви думаєте, що на цьому все закінчується, то ви помиляєтеся.
Особистість сина, який пустив кулю в пістолет, це… РОНАЛЬД ОПУС! Через погіршення фінансового становища та зволікання батька з убивством матері він вирішив покінчити з життям. І саме тоді, коли він кінчав життя самогубством, він отримав кулю, яку сам же й пустив!
Тому Рональд Опус став і вбивцею, і жертвою.

3. Que font les personnes âgées pour s'amuser ?

Ne vous inquiétez pas, certaines personnes âgées dans les maisons de repos ont des idées coquines !

Et elles ont bien raison !

"A la demande de ses pensionnaires, la maison de retraite Milton Lodge a fait appel à des majordomes dénudés pour servir le repas lors d’une soirée exceptionnelle. Vêtus uniquement d’un petit tablier et d’un joli nœud papillon, les jeunes hommes ont procuré un service de table aux vieilles dames présentes."

"Il est de notre devoir d’assurer une belle fin de vie à nos ainés en leur permettant de profiter d’une ambiance chaleureuse au sein des maisons de repos."

/Що літні люди роблять для розваги?

Не хвилюйтеся, деякі люди похилого віку в будинках престарілих мають неприємні ідеї!

І вони мають рацію!

«На прохання своїх мешканців будинок престарілих Мілтон Лодж запросив оголених дворецьких, щоб подати їжу під час виняткового вечора. Одягнені лише в маленький фартух і гарну краватку-метелик, молоді люди забезпечували сервірування столу для присутніх літніх жінок. "

«Наш обов’язок — забезпечити щасливий кінець життя наших літніх людей, дозволяючи їм насолоджуватися теплою атмосферою в будинках престарілих».

4. Savais-tu que lorsque tu pleures pour tes morts, tu pleures pour toi et non pour eux ?

Tu pleures parce que tu les as "perdus", parce que tu ne les as plus à tes côtés. Tu penses que tout se termine dans la mort. Et tu penses qu'ils ne sont PLUS là.

Alors, si tes morts sont partis, où sont-ils ? 

Oui, ils sont partis, ou ils sont maintenant dans un autre endroit. Est-ce que cet endroit est meilleur que celui-ci ? 🌬️❤️‍🔥

Oui, définitivement, cet endroit est meilleur que celui-ci ; alors pourquoi souffres-tu de leur départ ?

Lorsque tu auras fini par accepter qu'ils ne sont plus "ici", mais qu'ils sont toujours dans un autre endroit même meilleur que celui-ci, où ils ne sont plus malades ni en souffrance. 

Alors tu cesseras de les pleurer et tu les garderas en mémoire pour qu'ils continuent de t'accompagner avec la joie de tout ce que tu as vécu.

Si tu les as vraiment aimés, AIME-LES de nouveau et cette fois-ci avec plus de force, plus de pureté, plus de dévouement. 

Aujourd'hui, il n'y aura plus de reproches d'aucune sorte.

Seul l'AMOUR sera l'essence entre toi, entre nous, entre eux.

Je respecte ta douleur et la manière dont tu l'exprimes. Je sais que tu pleures et que tu pleureras sans réconfort.

Mais... Aujourd'hui je te dis :

Ne meurs pas avec tes morts. 

Rappelle-toi que nous ne voyons qu'un côté de la pièce.

Nous ne regardons pas dans l'autre sens ; nous ne voyons pas le merveilleux endroit de lumière où ils se trouvent.

Et si nous commencions à voir la "mort" comme une Seconde Naissance ?

Une Seconde Naissance à laquelle nous ALLONS tous passer. 

Ne meurs pas avec tes morts, honore-les en vivant ta vie comme ils auraient voulu que tu le fasses, laisse-les transcender. Et toi, continue de vivre. 

/Чи знаєте ви, що коли ви плачете за своїми померлими, ви плачете за собою, а не за ними?

Ви плачете, тому що «втратили» їх, тому що їх більше немає поруч. Ви думаєте, що все закінчується смертю. І ти думаєш, що їх БІЛЬШЕ НЕМАЄ.

Отже, якщо ваші мертві зникли, де вони?

Так, їх уже немає, або вони зараз в іншому місці. Це місце краще за це?

Так, однозначно, це місце краще, ніж це; то чому ти страждаєш від їх від'їзду?

Коли ти нарешті визнаєш, що їх більше немає «тут», а вони все ще в іншому місці, навіть кращому, ніж це, де вони більше не хворіють і не відчувають болю.

Тоді ви перестанете оплакувати їх і збережете їх у пам'яті, щоб вони і далі супроводжували вас радістю всього пережитого.

Якщо ви справді любили їх, ЛЮБІТЬ ЇХ знову, і цього разу з більшою силою, більшою чистотою, більшою відданістю.

Сьогодні жодних докорів більше не буде.

Тільки ЛЮБОВ буде суть між вами, між нами, між ними.

Я поважаю ваш біль і те, як ви його виражаєте. Я знаю, що ти плачеш і будеш плакати без розради.

Але... Сьогодні я кажу вам:

Не вмирай разом зі своїми мертвими.

Пам’ятайте, що ми бачимо лише одну сторону медалі.

Ми не дивимося в інший бік; ми не бачимо чудового місця світла, де вони.

Що, якби ми почали сприймати «смерть» як друге народження?

Друге народження, через яке ми всі пройдемо.

Не вмирайте разом зі своїми померлими, шануйте їх, проживіть своє життя так, як вони хотіли б, щоб ви цього зробили, дозвольте їм вийти за межі. А ти, продовжуй жити.

5. Qu’est-ce que cela signifie de vivre une double vie ?

Cela signifie que les gen

Donc pendant sa vie normale l’homme vivait une existence de neuf à cinq, banale, un citoyen exemplaire qui influençait positivement la jeunesse… ou, c’est ce qu’il semblait. Pendant ce temps en réalité, M. Williams recrutait en fait ces jeunes, vulnérables enfants pour rejoindre son gang. Ils étaient alors obligés de faire du trafic de drogue, de se prostituer ou d’être prostitués ou de commettre des actes de violence inouïe contre les rivaux dans la rue. La couverture parfaite, sans aucun doute. Mais profondément, profondément cynique.

Stanley Williams a finalement été condamné à la peine de mort. Il est allé en prison et a été exécuté en décembre 2005, à l’âge de 51 ans. Je me demande souvent combien d’enfants sont morts ou ont eu leur vie ruinée, persuadés de se lancer dans une vie de crime par ce diable en chair et en os. Malheureusement, les gens ne sont souvent pas ce que vous pensez qu’ils sont.s ne sont pas ce que vous croyez qu’ils sont… le concept m’a toujours fasciné. Un exemple parfait serait le chef du gang de rue les Crips, Stanley Williams qui menait une double vie extrême - le jour, il était un conseiller pour la jeunesse antigang, et la nuit il était le patron des Crips, commettant des crimes violents contre le gang rival les Bloods…

Donc pendant sa vie normale l’homme vivait une existence de neuf à cinq, banale, un citoyen exemplaire qui influençait positivement la jeunesse… ou, c’est ce qu’il semblait. Pendant ce temps en réalité, M. Williams recrutait en fait ces jeunes, vulnérables enfants pour rejoindre son gang. Ils étaient alors obligés de faire du trafic de drogue, de se prostituer ou d’être prostitués ou de commettre des actes de violence inouïe contre les rivaux dans la rue. La couverture parfaite, sans aucun doute. Mais profondément, profondément cynique.

Stanley Williams a finalement été condamné à la peine de mort. Il est allé en prison et a été exécuté en décembre 2005, à l’âge de 51 ans. Je me demande souvent combien d’enfants sont morts ou ont eu leur vie ruinée, persuadés de se lancer dans une vie de crime par ce diable en chair et en os. Malheureusement, les gens ne sont souvent pas ce que vous pensez qu’ils sont.

/Отже, протягом свого звичайного життя чоловік жив звичайним життям з дев’яти до п’ятої, був зразковим громадянином, який позитивно вплинув на молодь... принаймні так здавалося. Протягом цього часу містер Вільямс фактично вербував цих молодих, вразливих дітей, щоб вони приєдналися до своєї банди. Потім їх змушували торгувати наркотиками, ставати повіями чи проститутами або вчиняти неймовірні акти насильства проти суперників на вулиці. Ідеальна обкладинка, без сумніву. Але глибоко, глибоко цинічно.
Стенлі Вільямс був остаточно засуджений до смертної кари. Він потрапив до в'язниці і був страчений у грудні 2005 року у віці 51 року. Я часто задаюся питанням, скільки дітей загинуло або чиї життя були зруйновані, переконані цим дияволом із плоті та крові до злочинного життя. На жаль, люди часто не ті, ким ви їх вважаєте.

6. Replacez "me" ou "te" dans les dialogues et finissez les en utilisant les mêmes verbes.

6.1. Alors, Fabrice t'a téléphoné, hier ? — Oui, il m'a téléphoné !
6.2. Est-ce qu'il t'a invitée ? — Oui, il m'a invitée !
6.3. Est-ce que je t'ai parlé de Daniel ? — Non, tu ne m'as pas parlé !
6.4. Anne t'a laissé un message sur mon répondeur ? — Oui, elle m'a laissé un message !
6.5. Tu me contacteras bientôt ? — Oui, je te contacterai !

6.6. Est-ce que je peux t'aider ? — Non, tu ne peux pas m'aider !
6.7. Tu m'enverras la réponse ? — Oui, je t'enverrai ! /Чи ти надішлеш мені відповідь? — Так, я зв'яжуся з тобою!
Чому саме так?

1. Займенники:

   • У запитанні: «Ти мені (m' — перед голосною) надішлеш відповідь?».

   • У відповіді: «Так, я тобі (t' — перед голосною) надішлю!».

2. Форма дієслова (Futur Simple):

   • Для особи tu дієслово має закінчення -as (enverras).

   • Для особи je закінчення змінюється на -ai (enverrai).
     

6.8. Je t'ai donné l'adresse ? — Oui, tu m'as donné l'adresse ! /Я дав тобі адресу? — Так, ти дав мені адресу!
6.9. Tu m'as vu(e), hier, dans la rue ? — Non, je ne t'ai pas vu(e) ! /Ти бачив мене вчора на вулиці? — Ні, я тебе не бачив!
6.10. Tu vas m'appeler ? — Oui, bien sûr, je vais t'appeler ! / Ви надішлеш мені відповідь? — Так, я надішлю!

A très bientôt, Saint-Nicolas

1. Salut p'tit lutin.

Je te remercie sincèrement pour ta lettre.

Elle me touche en plein cœur, si je puis me permettre.

As-tu aimé ta visite au Saint-Nicolas?

J'espère, car ces délices devraient faire ton bonheur.

Tu as été plutôt sage cette année, c'est inscrit dans mon Grand Livre. Je regarderai donc avec attention ce que tu veux que je te livre.

A très bientôt, 
Saint-Nicolas

P.S. Mon âne a malheureusement du s'absenter aujourd'hui ici, c'est trop étroit pour lui. Mais je suis sur qu'il réagirait comme ceci: «cataclop-cataclop-hiiii-hiiii».
Ce qui veut dire — en langage d'âne — «Trop minouche la lettre, oui oui !».

/Привіт, маленький ельфе.
Я щиро дякую Вам за Вашого листа.
Це зворушує моє серце, якщо можна так сказати.
Вам сподобався ваш візит до Святого Миколая?
Сподіваюся, бо ці принади мають вас радувати.
Ви були досить хороші в цьому році, це записано в моїй Великій Книзі. Тому я уважно подивлюся, що ви хочете, щоб я вам доставив.
До зустрічі,
Святий Миколай

P.S. Мій віслюк, на жаль, сьогодні був відсутній, бо йому тут завузько. Але я впевнений, що він би відреагував так: «катаклоп-катаклоп-хііі-гііі». Що означає (віслючковою мовою): «Занадто милий лист, так, так!».

2. Saint Nicolas

Non, la Saint-Nicolas n'est pas un jour férié en Belgique, mais une fête traditionnelle célébrée le 6 décembre.
Le 6 décembre est un jour ouvrable où les commerces sont ouverts aux horaires habituels. La fête de la Saint-Nicolas est très importante dans le pays et se caractérise par des distributions de cadeaux et de friandises, particulièrement pour les enfants.
La tradition veut que Saint-Nicolas passe dans la nuit du 5 au 6 décembre pour déposer des cadeaux et des friandises dans les souliers des enfants sages.
Légende : Il est souvent accompagné du Père Fouettard, qui punit les enfants désobéissants.
Tradition locale : Des parades et des événements sont organisés dans de nombreuses villes de Belgique pour célébrer la fête.
/Ні, День Святого Миколая не є державним святом у Бельгії, а традиційним фестивалем, який відзначається 6 грудня.
6 грудня — робочий день, коли магазини працюють у звичайний час.
День Святого Миколая дуже важливий у країні та характеризується роздачею подарунків та солодощів, особливо для дітей.
Традиція передбачає, що Святий Миколай відвідує місто в ніч з 5 на 6 грудня, щоб залишити подарунки та солодощі у взутті добрих дітей.
Легенда: Його часто супроводжує Отець Фуеттар (Батько Віппер), який карає неслухняних дітей.
Місцева традиція: У багатьох бельгійських містах організовуються паради та заходи з нагоди святкування цього свята.