Jean de la Fontaine
LE CORBEAU ET LE RENARD
Maître Corbeau, sur un arbre perché,
Tenait en son bec un fromage.
Maître Renard, par l'odeur alléché,
"Hé ! bonjour, Monsieur du Corbeau.
Que vous êtes joli ! que vous me semblez beau !
Sans mentir, si votre ramage
Se rapporte à votre plumage,
Vous êtes le Phénix des hôtes de ces bois."
A ces mots le Corbeau ne se sent pas de joie ;
Et pour montrer sa belle voix,
Il ouvre un large bec, laisse tomber sa proie.
Le Renard s'en saisit, et dit : "Mon bon Monsieur,
Apprenez que tout flatteur
Vit aux dépens de celui qui l'écoute :
Cette leçon vaut bien un fromage, sans doute. "
Le Corbeau, honteux et confus,
Jura, mais un peu tard, qu'on ne l'y prendrait plus.
/Крук знайшов м'ясо і сів на дерево, щоб з'їсти його.
Хитра Лисиця, яка сама хотіла б отримати м'ясо, підлещується до ворона, називаючи його красунчиком і царем птахів.
Розхвалюючи Крука, Лисиця акцентує на прекрасному голосі птаха і стверджує, що він міг би бути царем серед птахів.
Нарешті лис просить крука заспівати для нього.
Необережний через лестощі Лисиці, Крук починає співати, щоб довести, що він найкращий співак. Крук закаркав. Коли він відкриває дзьоб, м'ясо випадає, яке Лисиця швидко забрала.
Тоді він сміється і каже: «Стережіться підлесників!»
Повчання звучить уже в оповіді, у словах Лисиці:
Повчання звучить уже в оповіді, у словах Лисиці:
«О Круче, коли б ти мав також розум, тобі більше не бракувало б нічого, щоб стати царем».
