Piste de réflection...

Piste de réflection... 

En 1922, une équipe de scientifiques arriva à l’Hôpital général de Toronto, où les salles étaient remplies d’enfants souffrant de diabète avancé. Beaucoup de jeunes patients étaient dans le coma diabétique, au bord de la mort à cause d’une acidocétose. D’autres survivaient à peine grâce à des régimes de famine — alors le seul moyen connu de ralentir la maladie. Les parents restaient impuissants au chevet de leurs enfants, attendant l’inévitable.
Puis, quelque chose d’extraordinaire se produisit. Les scientifiques passèrent de lit en lit, injectant à chaque enfant un nouvel extrait purifié appelé insuline. Alors qu’ils atteignaient le dernier enfant, encore inconscient, le tout premier patient traité commença à bouger. Un à un, les enfants se réveillèrent, sortant de leur coma. Ce qui avait été une salle remplie de douleur et de désespoir se transforma en un lieu débordant de soulagement et de joie.
Ce moment historique fut le résultat du travail acharné de Frederick Banting et Charles Best, sous la direction de John Macleod à l’Université de Toronto. Avec l’aide de James Collip, ils affinèrent et purifièrent l’insuline, la rendant utilisable à grande échelle. Plutôt que de tirer profit de leur découverte, Banting, Best et Collip cédèrent le brevet à l’Université de Toronto pour seulement un dollar, estimant qu’elle appartenait à l’humanité. En 1923, Banting et Macleod reçurent le prix Nobel en reconnaissance de cette avancée salvatrice.
Cette découverte révolutionnaire a sauvé des millions de vies. 

/Їжа для роздумів...
У 1922 році команда вчених прибула до лікарні загального профілю Торонто, палати якої були заповнені дітьми, які страждали на діабет на пізній стадії. Багато молодих пацієнтів перебували в діабетичній комі, на межі смерті від кетоацидозу. Інші ледве виживали завдяки голодним дієтам — єдиному відомому тоді способу уповільнити перебіг хвороби. Батьки безпорадно стояли біля ліжок своїх дітей, чекаючи неминучого.
Потім сталося щось надзвичайне. Вчені переходили від ліжка до ліжка, вводячи кожній дитині новий очищений екстракт під назвою інсулін. Коли вони дійшли до останньої дитини, яка все ще була непритомною, перший пацієнт, якого лікували, почав рухатися. Одна за одною діти прокидалися, виходячи з коми. Те, що було палатою, сповненою болю та відчаю, перетворилося на місце, що переповнювало полегшення та радість.
Цей історичний момент став результатом невпинної праці Фредеріка Бантінга та Чарльза Беста під керівництвом Джона Маклеода з Університету Торонто. За допомогою Джеймса Колліпа вони рафінували та очищали інсулін, зробивши його придатним для використання у великих масштабах. Замість того, щоб отримати прибуток від свого відкриття, Бантінг, Бест і Колліп передали патент Торонтському університету лише за один долар, вважаючи, що він належить людству. У 1923 р. Бантінг і Маклеод отримали Нобелівську премію на знак визнання цього прориву, що врятував життя.
Це новаторське відкриття врятувало мільйони життів.