J'ai participé à de nombreuses conférences de parents. Ma première suggestion serait de changer de langage. La punition implique un certain type de jugement. Le jugement se réfère à la valeur d'une personne plutôt qu'à la gestion d'un comportement. Vous pouvez gérer un comportement et respecter la divinité d'un enfant sans porter de jugement. Au lieu de punition, dites conséquence pour les comportements inadaptés. J'utilise la terminologie de l'affirmation pour les comportements adaptatifs et celle de la conséquence pour les comportements inadaptés. Je dis même que je parle du comportement de Johnny seulement, et non de Johnny, pour éviter qu'un parent ou un enfant ne me redirige vers un autre sujet que le comportement, comme mon enseignement. Pour moi, la gestion de la classe consiste à gérer les comportements inadaptés et à faire en sorte que l'élève devienne aussi adaptable que possible.
J'enseigne à l'individu aussi bien qu'au groupe. Il s'agit d'un post sur la façon dont je me suis adapté à différents groupes en fonction de leur capacité d'adaptation. Je le renvoie ici car je pense qu'il est utile pour répondre à votre question.
Un bon enseignant laisse le type d'apprenant dicter le type d'enseignant. Si j'avais un groupe d'apprenants nécessiteux et dysfonctionnels qui n'avaient pas établi de comportements de base, j'étais plus directif et plus strict dans mon approche. Si les apprenants s'adaptaient mieux et maîtrisaient les comportements de base, s'ils avaient plus de compétences techniques pour les matières enseignées, j'étais plus un meneur de jeu et j'avais une approche plus amusante. Je pouvais changer de rôle et les laisser enseigner pendant que je jouais le comique pendant un certain temps, et nos rôles pouvaient passer spontanément d'un jeu à l'autre au moment où l'on se concentrait sur la tâche à accomplir. Ce type d'apprentissage offre une telle flexibilité. On pouvait s'amuser davantage et l'apprentissage s'en trouvait même amélioré.
S'il s'agissait d'un groupe de durs à cuire qui se concentrait sur un comportement inadapté, sur la recherche de l'attention et sur des choses hors tâche, ils n'avaient souvent pas la flexibilité nécessaire pour me permettre de passer de l'humour à la concentration sur la tâche, et de jouer avec eux autant, parce que dès que j'étais drôle et que j'introduisais le jeu, il leur fallait une éternité pour revenir à la leçon instructive, et trop de temps était ainsi perdu. Moins l'apprenant était flexible et mature, plus je devais être directif, inflexible et sérieux.
Un bon enseignant lit l'apprenant non seulement en fonction de son niveau d'instruction, mais aussi en fonction de sa maturité et de son comportement d'apprentissage. Les classes, en tant que groupes, avaient leur propre personnalité et le bon enseignant assumait le rôle qu'il devait assumer pour créer les meilleures conditions de réussite et l'environnement d'apprentissage en classe le plus productif possible.
Ця відповідь може не бути точним перекладом відповіді Роберта Мартіна на Quora англійською мовою:
Це мій обов'язок стежити за тим, щоб учні дотримувалися правил. Якщо учень не дотримується правил, він/вона отримає покарання. Як пояснити дітям, що я не поводжуся погано? Як пояснити батькам, що я не поводжуся погано?
Я відвідував багато батьківських конференцій. Моя перша пропозиція — змінити мову. Покарання передбачає певний вид судження. Судження стосується цінності людини, а не управління поведінкою. Ви можете керувати поведінкою та поважати цінність дитини, не виносячи судження. Замість покарання кажіть "наслідки" за неналежну поведінку. Я використовую термінологію ствердження для адаптивної поведінки та "наслідки" для дезадаптивної поведінки. Я навіть кажу, що говорю лише про поведінку Джонні, а не про самого Джонні, щоб запобігти тому, щоб батьки чи дитина спрямували мене на щось інше, ніж поведінка, наприклад, на моє викладання. Для мене управління класом полягає в управлінні неадаптивною поведінкою та забезпеченні максимальної адаптації учня.
Я навчаю як окремої людини, так і групи. Це публікація про те, як я адаптувався до різних груп на основі їхньої адаптивності. Я даю посилання на неї тут, бо вважаю, що це допоможе відповісти на ваше запитання.
Хороший вчитель дозволяє типу учня диктувати тип вчителя. Якщо у мене була група учнів, які потребують допомоги та не мають базової поведінки, які не сформували базової поведінки, я був більш директивним та суворішим у своєму підході. Якщо учні краще адаптувалися та опановували базову поведінку, якщо вони мали більше технічних навичок з предметів, що викладаються, я ставав більш фасилітатором і мав більш ігровий підхід. Я міг мінятися ролями та дозволяти їм навчати, поки я деякий час грав роль коміка, і наші ролі могли спонтанно переходити з однієї гри в іншу, коли ми зосереджувалися на поточному завданні. Такий тип навчання пропонує таку гнучкість. Ми могли б більше розважатися, і навчання навіть покращилося.
Якщо це була група сильних дітей, зосереджених на деструктивній поведінці, пошуку уваги та діяльності поза темою, їм часто бракувало гнучкості, щоб я міг плавно переходити від гумору до зосередження на завданні та максимально залучати їх. Щойно я був кумедним і пропонував гру, вони постійно поверталися до повчального уроку, марнуючи дорогоцінний час. Чим менш гнучким і зрілим був учень, тим більш директивним, негнучким і серйозним мав бути я.
Хороший учитель розуміє учня не лише з точки зору його освітнього рівня, але й його зрілості та стилю навчання. Класи, як групи, мають свої унікальні особистості, і хороший учитель відіграє необхідну роль у створенні найкращих умов для успіху та максимально продуктивного навчального середовища в класі.
Aucun commentaire:
Enregistrer un commentaire